Життя ставить перед людиною безліч випробувань, і чим старшою він стає, тим частіше стикається з розчаруваннями й втратами. Кожен сам вчиться справлятися з горем, і немає єдиного зціляючого шляху, здатного допомогти всім. Але існує ряд психологічних методів, які часто використовують для подолання болю від втрати близької людини, розставання або страшної звістки про невиліковну хворобу.
Для початку розповімо про етапи, які людині доводиться долати на шляху до відновлення душевної рівноваги. Свого часу їх виділила психолог Елізабет Кюблер-Росс, американський психолог, яка створила концепцію допомоги помираючим хворим. Дані реакції актуальні і для їхніх родичів, і для людей, що вже пережили смерть близької людини.
На даному етапі людина не може повірити, що в його житті сталася біда. Підсвідомий страх прийняти жахливу дійсність заважає поглянути правді в очі. Зазвичай така реакція не триває довго, адже як би не намагалася вона ігнорувати шокуючу звістку, рано чи пізно реальність візьме своє.
Гнів і агресія по відношенню до навколишнього світу може з’явитися різко, а може наростати поступово. Зазвичай вона спрямована на безсилих лікарів, здорових і щасливих людей, рідних і друзів, які співчутливо намагаються допомогти справитися з бідою. Гнів дійсно може тимчасово вгамувати душевний біль, адже негативна енергія знаходить нове русло для виливу. Втім, відомі випадки, коли людина направляла гнів на себе, піддаючись постійному самокатуванню – як моральному, так і фізичному.
Етап торгів проявляється у відчайдушній спробі людини піти у світ ілюзорного порятунку, «домовитися» з богом, дочекатися дива або подарунка долі. Ця реакція часто підштовхує людину шукати допомоги в церкви, духовних практиках або сектах.
Ніч темніша за все перед світанком. Саме цей відомий вислів найкраще описує стадію депресії, яка передує прийняттю втрати. Невідворотність втрати виразно усвідомлюється людиною, вона закривається в своєму горі, скорботи, втрачає інтерес до подій навколо, перестає піклуватися про себе і близьких. Здається, що сенс життя втрачено, на повсякденні справи і роботу не вистачає сил і енергії. Депресія може виявитися найтривалішим етапом на шляху до відновлення.
Ухвалення втрати або усвідомлення її невідворотності найчастіше настає раптово. Погляд людини прояснюється, вона може озирнутися назад, проаналізувати своє життя, спокійно і виважено поговорити з оточуючими про свою проблему. Ухвалення не означає подолання горя, але саме воно віщує повернення до нормального життя.
На цій стадії невиліковно хворі люди можуть спробувати закінчити свої земні справи, попрощатися з близькими, насолодитися тими благами, що залишило для них життя.
Люди, що пережили смерть близької людини, можуть згадувати про неї без гострого болю. Ніщо не зможе заповнити втрату, але тяжке горе поступово змінюється жалем і смутком, і це – природний хід речей. Ми залишаємося в цьому світі, щоб продовжувати жити, творити і, звичайно ж, зберігати пам’ять про передчасно пішовшу кохану людину.
Дана послідовність людських реакцій – умовна. Не всі люди переживають горе однаково. У когось етапи можуть мінятися місцями, хтось застрягає на певній стадії, і вибратися з неї може тільки за допомогою кваліфікованого психотерапевта. У будь-якому випадку, якщо ви помітили у себе або близької людини схожі особливості поведінки, поговоріть про це. Спокійна і довірлива розмова по душах – найкраща допомога.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПСИХОЛОГ, ПСИХОТЕРАПЕВТ І ПСИХІАТР: ДО КОГО ЗВЕРНУТИСЯ?