У деяких випадках епізоди позіхання, які почастішали, можуть говорити про небезпечні для життя порушення – наприклад, про серцеву недостатність, розсіяний склероз.
Позіхання є рефлекторною реакцією, і як фізіологічний процес вона давно вивчається вченими. Дивно, але досі природа позіхання залишається багато в чому загадковою для науки. Про це зокрема нагадав в інтерв’ю лікар-невролог Олексій Борисов.
«Чому людина спрацьовує рефлекс позіхання, однозначного пояснення вчених немає. Вважається, що це особливий захисний механізм, що захищає мозок від перегрівання та нестачі кисню, що допомагає регулювати рівень тиску в барабанній порожнині внутрішнього вуха», – пояснив медик.
Інший медик, невролог Олександр Кохендерфер повідомив, що позіхання може виникати як спосіб стимулювати мозкову діяльність, до якого вдається організм.
«Раніше вважалося, що це викликає покращення мозкового кровопостачання, однак є дані, які спростовують цю теорію», – уточнив Кохендерфер.
Чому людина починає частіше позіхати? Позіхання, яке почастішало, як правило, вказує на те, що людина провела безсонну ніч або погано спала, або перевтомилася.
«Якщо часто позіхання виникає вдень регулярно і без видимих причин, настав час перевірити здоров’я», – рекомендують неврологи.
Лікар Кохендерфер попередив, що позіхання, що почастішала, нерідко говорить про наявний тривожний розлад, депресію. Дані порушення тісно асоціюються з енергетичним занепадом, млявістю, аномальною постійною втомою, пригніченістю, порушеним сном – все це сприяє позіхання.
Також часте позіхання спостерігається при синдромі обструктивного апное сну. Дане порушення характеризується зупинками дихання уві сні та вкрай негативно позначається на стані головного мозку.
У свою чергу, невролог Борисов перерахував небезпечні порушення, на які може вказувати позіхання: «епілепсія, пухлини мозку, хронічна серцева недостатність, гіпотиреоз (брак гормонів щитовидної залози), деякі нейродегенеративні захворювання – наприклад, розсіяний склероз».
Іноді часта позіхання каже, що міг бути перенесений інсульт – якщо він набуває «тихої» форми, переноситься як мікроінсульт, то може пройти непоміченим.
