Чи знали ви, що в більшості солодких продуктів використовується не цукор, а глюкозно-фруктозний сироп? Чим же він шкідливий, і чому він викликає ожиріння?
Глюкозно-фруктозний сироп – речовина, що використовується в якості замінника цукру для виготовлення харчових продуктів. Цей сироп в кілька разів солодший за цукор, він легше змішується з текстурою продукту і продовжує термін його зберігання.
На жаль, існують дослідження, що зв’язують зростання споживання глюкозно-фруктозного сиропу з епідемією ожиріння . Крім того, деякі вчені вірять у зв’язок між споживанням цього сиропу і розвитком діабету другого типу .
На відміну від цукру, глюкозно-фруктозний сироп не спричинює збільшення рівня інсуліну в крові, а так само не впливає на вироблення гормону лептин, який регулює енергетичний обмін і відповідає за відчуття насичення від з’їденої їжі.
У відсутності інсуліну калорії від цього сиропу переходять безпосередньо в жир, крім того, без лептину мозок не включає режим насичення, і просто не посилає сигнал про те, що пора припинити їсти. У підсумку, з’їдається набагато більше потрібного.
Без підвищення рівня інсуліну організм не може корисно використовувати ці вуглеводи, і йому залишається тільки одне – рятуватися від їхнього надлишку шляхом переведення в жир. Саме тому продукт не є поживним і не викликає насичення.
Глюкозно-фруктозний сироп – порожні калорії в повному розумінні цього слова. Якщо вуглеводи, що містяться в звичайному цукрі, використовуються організмом для ряду процесів (і навіть для будівництва м’язів), то сироп містить тільки калорії.
В першу чергу, глюкозно-фруктозний сироп використовується як дешева заміна цукру при виробництві солодких газованих напоїв, соків і нектарів. Крім того, він широко застосовується у виготовленні солодкої випічки та десертів.
Глюкозно-фруктозний сироп – один з найпопулярніших харчових інгредієнтів . Багато йогуртів, морозив, солодких сирків, соусів, кетчупів і величезна кількість інших продуктів виготовляються з використанням цього сиропу.
У складі продуктів цей сироп може зустрічатися під абсолютно різними назвами. Англійська назва High Fructose Corn Syrup (HFCS) перекладається як «високофруктозний кукурудзяний сироп», але досить часто зустрічаються і інші імена.
Виробник може назвати речовину «високофруктозним зерновим сиропом», «глюкозно-фруктозний сироп», «кукурудзяним цукром», «кукурудзяним сиропом», а так само використовувати ряд скорочень (наприклад, ВФЗС, ГФС, і багато інших).
Причин широкого використання глюкозно-фруктозного сиропу кілька, але основна – дешевизна. Сироп виготовляється з кукурудзяного крохмалю, а виростити кукурудзу простіше, ніж цукровий очерет або інші джерела натурального цукру.
Крім того, рідкий сироп краще змішується з іншими інгредієнтами, що робить структуру випічки та десертів більш повітряною і пористою, подовжує термін зберігання продукту як на полиці, так і на столі – містить його випічка повільніше засихає.
Уряд США підтримує виробництво кукурудзи, джерела глюкозного сиропу. Періодично кукурудзяна лобі намагається змінити вже широко відому і лякаючу назву сиропу на що-небудь більш нейтральне, наприклад «кукурудзяний цукор» .
Майже половину «солодких» калорій американці споживають з глюкозно-фруктозного сиропу: в 2008 році середній житель США за рік з’їдав 21 кг цукру і 17 кг сиропу. Звучить лякаюче, але обсяг споживання сиропу виріс на 1000% за останні 30 років .
Більшість солодкої випічки, десертів, газованих напоїв і соків містить не цукор, а його дешевий аналог – глюкозно-фруктозний сироп, одержуваний з кукурудзи. Калорії з цього сиропу не відкладаються ніде, окрім як в жировій тканині.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ЯК СОЛОДОЩІ І ЦУКОР ВПЛИВАЮТЬ НА ТВІЙ ОРГАНІЗМ