Парадоксально, але чомусь пацієнти намагаються виглядати ідеальними в очах лікаря. І брешуть саме про те, що важливо для правильного лікування: “НІ! Нііі, лікарю, я тільки пригубив”.
Вашій печінці все одно, сказали ви лікарю правду або збрехали. Їй плювати, що ви думаєте, ніби попередня стопка, чарка, келих, стакан, лафітнік, чарка, кідушний стаканчик і шот-дрінк “не рахується”. Печінці просто треба переробити і вивести з організму тонну етанолу, яким ви її навантажили.
У святкові дні, які приємно виділяються з низки сірих буднів, можна дозволити собі відпочити від робочої метушні, розслабитися і повеселитися. У такі моменти рідко можна обійтися без вірних супутників будь-яких веселощів – шампанського, вина і міцніших напоїв. Однак відчуваючи після кількох келихів легкість, радість і швидкоплинний захват, ми навряд чи замислюємося про те, наскільки згубно впливає спиртне на людину.
Запам’ятовуємо і зберігаємо дози алкоголю, які називають “умовно безпечними”, щоб не вводити лікаря в оману і не провокувати його на тривалий і нудний діагностичний пошук. Експерти ВООЗ розробили наступні приблизні дози, які прийнято вважати допустимими для дорослої людини (здорового чоловіка середньої статури) в день:
- 30–60 мл горілки, коньяку або іншого міцного напою;
- 150–200 мл десертного, кріпленого вина або портвейну;
- 200–300 мл шампанського, червоного або білого сухого вина;
- 450–700 мл світлого пива.
І це за умови, що два дні в тиждень людина не вживатиме ні краплі алкоголю. Допустимі дози для жінок в два рази менші. Однак потрібно розуміти, що все це досить умовно. На світі немає однакових людей, тому не існує ні точних, ні абсолютно безпечних доз спиртного. Завжди необхідно враховувати вік людини, стан її здоров’я, стать, вагу, толерантність до алкоголю.
P.S. Варто подбати про гарну закуску до зілля Бахуса, що захистить організм і печінку. Що вибрати, вино, горілку або коньяк, – індивідуальне побажання кожного з нас. Найголовніше – доза напою повинна бути найменшою, тільки в цьому випадку він не зможе нашкодити вашому організму.
Автор: Оксана Кіргуєва
Джерело: Обозреватель
