Нове дослідження, опубліковане в журналі Diabetologia, показало, що два поширені віруси герпесу можуть сприяти порушенню метаболізму глюкози та збільшенню ризику розвитку діабету 2 типу. Главою дослідження виступив доктор Тім Вельфле з Університету Людвіга-Максимиліана та Гельмгольца у Мюнхені, Німеччина.
Віруси герпесу є одними з найпоширеніших вірусів у людей, в даний час відомо про вісім типів. Всі вони викликають довічні хронічні інфекції, які найчастіше переносяться легко, а потім протікають до кінця життя у безсимптомній формі. Діабет у свою чергу є одним із найбільш поширених та серйозних метаболічних захворювань. Станом на 2019 рік 9,3 % населення світу страждають на це захворювання, що призводить до високого тягаря смертності, насамперед через серцево-судинні захворювання, що виникають в результаті.
Існує багато поведінкових, екологічних та генетичних факторів ризику діабету. Донедавна передбачалося, що віруси грають роль розвитку діабету 1 типу, у якому підшлункова залоза перестає виробляти достатньо інсуліну.
У новому дослідженні використовувалися дані про здоров’я 1967 людей з Німеччини. Учасники пройшли докладне медичне обстеження на початковому рівні і пізніше, приблизно через сім років. Обстеження включало тестування на наявність вірусів герпесу людини, пероральні тести на толерантність до глюкози та вимірювання глікованого гемоглобіну (середній показник цукру за попередні 3 місяці).
Поширеність переддіабету становила 27,5% на початку дослідження та 36,2% при подальшому спостереженні, тоді як діабет був присутній у 8,5% учасників на початку дослідження та у 14,6% при подальшому спостереженні. З 1257 добровольців з нормальною толерантністю до глюкози на початковому рівні у 364 розвинувся переддіабет і у 17 діабет. Автори виявили, що вік, ІМТ, куріння та освіта були пов’язані з індивідуальним ризиком розвитку як переддіабету, так і діабету.
З семи досліджених вірусів герпесу вірус простого герпесу 2 типу (ВПГ2) та цитомегаловірус були пов’язані з великим ризиком переддіабету серед осіб з нормальною толерантністю до глюкози на початковому рівні. У осіб з ВПГ2 ймовірність розвитку переддіабету була на 59% вищою, ніж у людей без антитіл до цього вірусу. А наявність цитомегаловірусу було пов’язано з підвищенням захворюваності на переддіабет на 33%.
