Чи справді дезодоранти і антиперспіранти шкідливі і від них потрібно відмовитися раз і назавжди? І що означає сильний запах поту?
Кожна людина потіє
Потовиділення – природний процес, який дозволяє тілу підтримувати постійну температуру, і завдяки цьому ми відчуваємо себе цілком комфортно. Але якщо людина інтенсивно потіє і це впливає на якість життя, то така ситуація ненормальна і можна говорити про гіпергідроз, тобто надмірну пітливість. Те ж стосується сильного запаху поту, такий стан називається “бромідроз”. Всі намагаються справлятися з цим по‑різному, але часто вибрані засоби виявляються неефективними, а іноді навіть шкідливими. Разом з дерматологом Європейського медичного центру Анастасією Угрюмовою пояснюємо, як грамотно впоратися з такими проблемами.
Часто причину проблеми знайти неможливо
У більшості випадків надмірна пітливість – просто особливість організму. Якщо ви активно потієте з підліткового віку або хоча б з 25 років, то це саме той випадок.
Неприємний запах з’являється через те, що бактерії переробляють сполуки, які містяться в поті і шкірі, і в результаті утворюються погано пахнуть речовини на зразок аміаку.
Особливо це помітно у тих людей, у яких виробляється багато поту — бактерій в цих сприятливих умовах стає більше і масштаби виробництва пахучих речовин збільшуються. Тобто бромідроз і гіпергідроз — часто пов’язані явища. Хоча іноді справа може бути і в тому, що у людини занадто багато певних потових залоз (апокринних), що виділяють не рідина, а жирну субстанцію (в основному це відбувається, коли людина нервує). Через це з’являється запах.
Справа може бути в захворюванні
Якщо надмірна пітливість з’являється після 25 років, можна запідозрити, що причина в якомусь захворюванні або ліках. Особливо якщо людина потіє вночі або при цьому раптово схуд. Захворювань і станів, що призводять до гіпергідрозу, маса: від менопаузи до туберкульозу.
Тому краще не боротися з симптомами, а піти до лікаря, який знайде причину.
Абсолютно точно не потрібно зволікати з візитом до фахівця, якщо є запаморочення (за типом «я п’яний», а не за типом «я кружляю на каруселі»), біль у грудях або нудота. Ліків, через які людина починає інтенсивніше потіти, теж досить багато (серед них, наприклад, нітрогліцерин і деякі антидепресанти), але скасовувати їх без лікаря, не варто: можна собі нашкодити. Неприємний запах поту від усього тіла, а не від ніг або пахв, теж може бути ознакою захворювання, але зазвичай в цьому випадку є й інші важкі симптоми. Найчастіше ж справа буває в раціоні — часник, цибуля, карі і алкоголь можуть вплинути на запах поту. А також деякі ліки, наприклад, пеніцилін.
Не треба нехтувати простими заходами
Банальна гігієна може поліпшити ситуацію при неприємному запаху. Кожен день потрібно мити проблемні області (але все-таки без фанатизму). Також рекомендується видаляти волосся там, звідки йде запах. Але краще не вибирати лазерну епіляцію: є дані, що це саме по собі може привести до неприємного запаху. Одяг потрібно міняти, як тільки вона вбере вологу. Краще вибирати тканини, які будуть добре вбирати піт.
Якщо неприємний запах йде від ніг, то можуть стати в нагоді скраб або шліфувальна пилка для ніг.
Ще рекомендується не носити одну і ту ж взуття два дні поспіль, по можливості вибирати відкриті моделі, використовувати вбираючі устілки і присипки, міняти шкарпетки кожен день (краще, щоб вони були з вовни або бавовни, а не нейлону) і тримати нігті на ногах короткими.
Антиперспіранти ефективніше дезодорантів
Антиперспіранти і дезодоранти — це наступне, що вам порекомендує лікар після базових правил гігієни.
Дезодоранти повинні маскувати запах поту, тобто один запах повинен перебивати інший. Також часто вони містять спирт, через що на шкірі утворюється кислотне середовище, некомфортна для бактерій. Ефективність такого підходу не дуже велика, і дезодоранти можуть врятувати тільки в найлегших випадках.
Антиперспіранти ж працюють за рахунок того, що солі алюмінію (зазвичай хлорид алюмінію, він же гексагідрат хлориду алюмінію) забивають пори, з яких виходить піт.
Теоретично навіть самі звичайні антиперспіранти (з невисокою концентрацією солей алюмінію) можуть стати причиною набряку і роздратування шкіри, але на практиці це буває досить рідко. Не потрібно боятися того, що з часом до антиперспірантів виникне звикання і їх треба буде частіше наносити. “Я жодного разу не бачила, щоб пацієнтам це було потрібно”, — говорить Анастасія Угрюмова. До речі, є також думка, що, якщо не дати організму потіти в одному місці, він буде компенсувати цю нестачу в іншому. Однак, за словами доктора Угрюмової, на ділі нічого подібного не відбувається.
Антиперспіранти потрібно використовувати правильно
Звичайні антиперспіранти рекомендується наносити після душу на суху шкіру. Однак відразу після цього ви не повинні потіти, щоб засіб встиг подіяти. Тому Американська академія дерматології взагалі радить використовувати антиперспіранти перед сном.
Антиперспіранти, в яких концентрація хлориду алюмінію вище 6%, також рекомендується наносити на чисту суху шкіру перед сном.
Це місце не можна голити напередодні. Вранці антиперспірант змивають. Через тиждень повинен з’явитися значний ефект, і антиперспірант можна використовувати рідше, дійшовши врешті-решт до разу на тиждень. Проблема тільки в тому, що сильні антиперспіранти частіше викликають роздратування, особливо під пахвами. Тому, якщо є така реакція, використовують слабкий гідрокортизоновий крем — він з нею повинен впоратися.
Антиперспіранти відрізняються лише концентрацією солей алюмінію
Головне, чим антиперспіранти відрізняються один від одного, — концентрація солей алюмінію. Наприклад, це стосується чоловічих і жіночих антиперспірантів — безумовно, у них відрізняється віддушка, але, що важливіше, в чоловічих концентрація діючої речовини вище. Також є універсальні і, по суті, лікувальні антиперспіранти з особливо великими концентраціями солей алюмінію – від 6 до 20%. Такі засоби потрібні, коли більш прості не допомагають.
Ціна антиперспіранта необов’язково вказує на його надійність.
“Якщо у вас є схильність до алергії, теоретично ризик отримати таку реакцію на дорогі аптечні антиперспіранти нижче, — говорить Анастасія Угрюмова. – Медичну косметику краще перевіряють у цьому плані. В іншому різниці, швидше за все, не буде”. Спеціальні антиперспіранти для обличчя, долонь або стоп — це у великій мірі маркетинговий хід. Насправді у всіх випадках можна користуватися і звичайними.
Антиперспіранти вважаються безпечними
Про те, що антиперспіранти дуже шкідливі, викликають онкологічні захворювання, хворобу Альцгеймера і так далі, говорять часто. Але наукові дані це не підтверджують. Наприклад, фахівці американського Національного онкологічного інституту та Національного онкологічного товариства повідомляють: немає ніяких підстав думати, що антиперспіранти пов’язані з раком молочної залози через те, що містять алюміній і парабени.
Фахівці американського Національного ниркового фонду вважають, що пошкодити нирки, використовуючи такі засоби з алюмінієм, за великим рахунком, неможливо.
Єдиний спосіб порушити їх роботу – з’їсти або випити свій антиперспірант. Міжнародна асоціація Альцгеймера вказує на своєму сайті, що для запобігання хвороби Альцгеймера немає сенсу відмовлятися від антиперспірантів.
Якщо антиперспіранти не допомагають, є інші засоби
Найдоступніший засіб для тих, кому не допомагають антиперспіранти або хто не хоче їх використовувати, — це ін’єкції ботулотоксину. Ефект від уколу настає через 2-4 дні і триває 3-9 місяців для пахв і 4-12 місяців для долонь. Також є дані, що з кожним разом ін’єкції можуть вимагатися все пізніше. Однак процедура може бути болючою: в одну пахву за раз робиться 10-20 уколів, в долоню — 50 уколів. Є й інші підходи. Наприклад, іонтофорез. “Найкраще він працює при гіпергідрозі долонь і стоп, — говорить Анастасія Угрюмова. – Ноги і руки опускаються в спеціальні ванночки, долоні і стопи контактують у воді безпосередньо з електродом. У 85% випадків ефективно, але не дуже зручно, тому що це треба робити 3-4 рази на тиждень по 20-30 хвилин”. Ще при пітливості і неприємному запаху використовують антибіотики, а також видаляють або руйнують потові залози. Але до цих методів вдаються тільки в крайніх випадках.
“Натуральні” засоби нічим не кращі за звичайні
Нерідко, боячись антиперспірантів, люди використовують нібито натуральні або інші народні засоби, наприклад, галун. Однак галун – це суміш сульфату алюмінію і, зазвичай, сульфату калію. Тобто наносячи такий засіб, людина використовує все ту ж сіль алюмінію, причому в невідомій концентрації. Ще в останні роки стають популярні пробіотики. Одна американська компанія випускає спрей з бактеріями, які перетворюють аміак в непахнучі сполуки. Однак заселити свою шкіру потрібними мікроорганізмами досить складно – від звичайних засобів гігієни вони гинуть.
