Захворювання периферичних артерій є причиною розвитку кисневої недостатності тканин нижніх кінцівок.
Аорта є головною артерією нашого організму. В області пупка вона ділиться на гілки, які розгалужуються далі до кінця верхніх і нижніх кінцівок. Завдяки такому розгалуженню весь організм отримують достатню кількість кисню і поживних речовин, однак якщо кровотік порушується, то поступово розвивається ішемія (нестача кисню), що і призводить до розвитку захворювань периферичних артерій.
Найпоширенішим захворюванням, провідним до звуження і закупорки як аорти, так і магістральних артерій, є облітеруючий атеросклероз. Також хронічну артеріальну недостатність можуть викликати такі хвороби, як облітеруючий тромбангіїт і неспецифічний аортоартеріїт. Всі ці захворювання призводять до синдрому хронічної ішемії кінцівок чи внутрішніх органів.
Неспецифічний аортоартеріїт і облітеруючий тромбангіїт є системними захворюваннями імунної природи, які супроводжуються ураженнями судин (артерій і вен) різного калібру.
Що стосується облітеруючого атеросклерозу, то це хронічне захворювання, викликане дегенеративними змінами судинної стінки. Для даного захворювання характерне утворення атеросклеротичних бляшок, які і закупорюють просвіт судин, заважаючи нормальному кровотоку.
Факторами, що сприяють розвитку захворювань периферичних судин, є куріння, порушення ліпідного обміну, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, малорухливий спосіб життя і нераціональне харчування.
На ранніх стадіях захворювання хворий має підвищену чутливість до низьких температур. Відзначається мерзлякуватість кінцівок, оніміння, поколювання і втома уражених кінцівок.
Облітеруючі захворювання артерій нижніх кінцівок, як правило, призводять до переміжної кульгавості хворого. Дане явище полягає в тому, що під час ходьби у хворого можуть виникати різкі болі, які відчувається в деяких групах м’язів. Після невеликого відпочинку хворий може ще деякий час йти далі. Така симптоматика в першу чергу пов’язана з недостатнім надходженням крові до м’язів, щоб задовольнити їхні потреби при виконанні фізичних навантажень. Залежно від дистанції, яку хворий може пройти після відпочинку, розрізняють чотири стадії захворювання. При третій стадії хворий у змозі пройти лише кілька кроків, а на четвертій стадії вже виникають трофічні порушення (з’являються виразки та області некротичного ураження на кінцівках).
Крім переміжної кульгавості з прогресуванням захворювання відзначається сухість шкіри кінцівок, зникнення підшкірного жиру і волосся, а також потовщення нігтів.
При появі вищезазначених симптомів хворому в першу чергу необхідно переглянути свій спосіб життя. Рекомендується повна відмова від куріння і контроль маси тіла. Слід суттєво обмежити кількість уживаних легкозасвоюваних вуглеводів і жирів. Хворим слід регулярно виконувати фізичні навантаження, зокрема, зайнятися ходьбою, якій варто приділяти мінімум 1 годину щодня. Ходити потрібно до появи перших больових відчуттів, потім відпочинок, після чого потрібно знову продовжити ходьбу. З часом хворий почне себе почувати набагато краще, і зможе проходити значні дистанції без відпочинку.
Медикаментозне лікування полягає в прийомі препаратів, що поліпшують реологічні властивості крові. У ряді випадків хворому призначають протизапальні препарати.
У запущених стадіях хворому може бути показано оперативне втручання. У важких ситуаціях, коли розвиваються незворотні некротичні процеси в тканинах, може бути показана ампутація кінцівки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ЯК УНИКНУТИ ІНФАРКТУ