У дитинстві я стала жертвою сексуального насильства. Це призвело до певних проблем в сексуальному житті, через які тепер ми з партнером проходимо курс психотерапії. Але краще від лікування не стає, навпаки, з’являється глибоке розчарування.
Близько двох з половиною років тому я перестала що-небудь відчувати під час сексу — як при мастурбації, так і з партнером. Я не втратила бажання займатися сексом, тільки от постійно відчуваю себе незадоволеною. Чому це зі мною відбувається? Є надія?
Відповідає Памела Стівенсон Конноллі, психотерапевт, що спеціалізується на сексуальних розладах
Психотерапія може розбудити спогади і сильні емоції. Це дуже добре, так як переживання старих потрясінь, які позитивно впливають на процес одужання. Але потрібно розуміти, що під час терапії у жертви насильства може тимчасово пропасти сексуальний інтерес. Зниження лібідо є захисною реакцією, спробою психологічно і тілесно відокремити почуття, випробувані в дитинстві, від справжніх здорових відчуттів дорослого сексу. Насправді, деякі лікарі рекомендують людям, постраждалим від насильства, припинити сексуальні відносини на період реабілітації. При цьому партнер має зрозуміти це і всіляко підтримувати близьку людину, яка знаходиться в періоді відновлення.
Сексуальний примус в дитинстві надає потужний вплив на майбутню дорослу сексуальність. Одні люди відчувають жах при одній лише згадці про секс, інші — відчувають себе комфортно лише тоді, коли повністю контролюють ситуацію, а деякі для задоволення шукають ті ж емоції, які зазнали під час сексуального насильства.
Тепер вам з партнером необхідно як би заново навчитися займатися сексом, щоб привиди минулого ніколи не поверталися. Будьте терплячими і терпимішими один до одного.
Джерело: Likar.info
