Стресова ситуація, ви нервуєте, відчуваєте, що починаєте втрачати самовладання. Через якийсь час вам стає по-справжньому погано. Це прийнято називати нервовим зривом. Чи є такий діагноз і чому важливо не допускати подібного стану, ми з’ясували у кандидата медичних наук, лікаря-невролога медичного центру «Атлас» Ольги Сапроненкової.
Ольга Сапроненкова, лікар-невролог медичного центру “Атлас”
– Нервовий зрив – це побутовий фразеологізм, не діагноз і не медичний термін. За міжнародною класифікацією хвороб МКБ-10 стану «нервовий зрив» відповідають перевтома, виснаження життєвих сил, недостатній відпочинок і розслаблення, стресовий стан. Для відновлення людям з подібними станами показано відпочити, відволіктися і змінити вид діяльності, звернути увагу на харчування і сон.
Іноді нервовий зрив компенсує невроз, який сформувався у людини з різних причин. Може виникнути панічний розлад, інші види тривожності або неврастенія. У цьому випадку людина потребує професійної допомоги лікаря-невролога або психотерапевта. Просто за допомогою відпочинку він не зможе впоратися зі своїм станом.
Нервове виснаження може бути спровоковано деякими захворюваннями, особливо хронічними. Наприклад, патологія щитовидної залози та інші гормональні розлади часто проявляються у вигляді неврозу. Це працює і навпаки: виснаження нервових процесів може привести до соматизації (прояв психічного порушення у вигляді симптомів хвороби. — прим. ред.) – порушення роботи шлунково-кишкового тракту, появи головних болів та інших проблем.
Багато хто вважає, що нервовий зрив — це слабкість характеру, невміння взяти себе в руки. Через це люди не хочуть звертатися до невролога, психотерапевта або психолога за допомогою. В результаті страждає і людина, і її оточення.
Як розпізнати
У групі ризику-легкозбудливі люди, жителі великих міст, ті, хто знаходиться в стресі або складній життєвій ситуації. В основному жінки, в меншій мірі чоловіки. Ознаки швидкого виснаження:
- дратівливість;
- плаксивість;
- занепокоєння (аж до панічних атак);
- депресія і апатія;
- порушення сну;
- головний біль;
- підвищена стомлюваність і постійне відчуття втоми;
- порушення травлення;
- відчуття самотності, почуття провини.
Людина з нервовим зривом стає чутливою до зовнішніх і внутрішніх подразників. У неї порушується сон, з’являються головні болі, вона часто хворіє, не може нормально працювати.
Що робити
Існують медикаментозний і немедикаментозний методи лікування. Грамотно оцінити психоемоційний стан і підібрати терапію здатний тільки лікар. Без контролю доктора не можна приймати препарати на зразок антидепресантів, це може погіршити стан. У простих випадках призначають вітамінно-мінеральні програми. Їх мета-збалансувати порушення метаболізму нейромедіаторів в головному мозку.
Немедикаментозні методи відновлення-когнітивна терапія, аутотренінг, медитації, практики спілкування. Ці способи допомагають змінити негативне мислення на позитивне, підвищують стресостійкість.
Психіка людини в роздратованому стані вкрай нестійка. Мінімальний стимул, який зазвичай здається дрібницею, може привести до серйозних наслідків. Близькій людині з симптомами нервового зриву потрібно забезпечити турботу, проявити терпіння, емпатію, любов і такт. Не будьте нав’язливим і настирливим – це може погіршити ситуацію.
Що в підсумку
Сучасне життя – це постійний стрес. Якщо не вживати заходів для зниження фізичних і емоційних навантажень, то психіка людини перестає справлятися і відбувається нервовий зрив. При хронічній втомі, дратівливості, безсонні важливо знизити емоційне навантаження, змінити обстановку. Корисно виконувати фізичні вправи і скорегувати раціон.
