Найчастіше гостроту зору перевіряють за допомогою спеціальних таблиць. При цьому лікарем обов’язково повинні дотримуватися правила визначення гостроти зору.
Під гостротою зору варто розуміти здатність ока розрізняти дрібні частини спостережуваного об’єкта. Око здорової людини здатне розрізняти дві точки при куті між ними в 1 хвилину (1/60 частина 1 градуса). Цей кут називають мінімальним кутом дозволу ока (MAR). Гостроту зору визначають як параметр зворотного мінімального значення кута. Таким чином, при MARв 1 хвилини гостроти зору буде дорівнює 1, а при MAR 2 хвилини гострота зору складе 0,5.
Майже кожен з нас рано чи пізно опиняється в кабінеті у окуліста для перевірки гостроти зору. Такий огляд може бути проведений в профілактичних цілях або ж у зв’язку із зверненням пацієнта з певними скаргами.
Для перевірки гостроти зору лікарі найчастіше застосовують спеціальні таблиці. Кожне око досліджується окремо, оскільки гострота зору на кожному з них може бути не однаковою.
Для об’єктивної якісної діагностики гостроти зору необхідно дотримання ряду умов офтальмологічного огляду. В першу чергу слід подбати про те, щоб таблиці для перевірки гостроти зору були добре і рівномірно освітлені. Для цих цілей таблиці поміщають у спеціальний освітлювач з дзеркальними стінками (апарат Рота), в якому правильно розподіляється світло. Для діагностики гостроти зору, як правило, застосовуються таблиці з декількома рядами знаків, які називаються оптотипи. У різних таблицях в якості оптотипів застосовуються букви, цифри, смуги, гачки, малюнки та інші символи.
Методика перевірки гостроти зору за допомогою таблиць була запропонована ще в 1862 році офтальмологом Снелленом. Лікар і вчений запропонував оформляти символи на таблицях таким чином, щоб кожен з знаків охоплював кут зору в 5 хвилин, при цьому деталі оптотипів повинні займати 1 хвилину. Під деталлю символу варто розуміти товщину ліній і проміжок між лініями. Наприклад, якщо ми розглядаємо оптотип Е, то він складається з ліній і проміжків, які по довжині в деяких ділянках можуть відрізнятися в 5 разів. Для того щоб виключити ймовірність вгадування букви пацієнтом, то було прийнято рішення створити таблиці з зручними і ідентичними символами, які можуть однаково сприйматися як неписьменними людьми, так і представниками всіх національностей.
Пізніше вчений Ландольт запропонував використовувати як оптотипи незамкнуті кола різного діаметру (кільця Ландольта). Пацієнту необхідно визначити, з якою саме сторони у окружності розташовується розрив.
У країнах колишнього СРСР найбільшого поширення набули таблиці Сивцева і Головіна, які стали застосовуватися з 1923 року. В таблиці зображені букви і кільця різних розмірів. В таблиці 12 рядків, у кожному з яких кілька оптотипів однакового розміру і приблизно ідентичною розрізнюваності. Тестовою відстанню для таблиць Сивцева і Головіна становить 5 метрів, а гостроту зору записують у вигляді десяткового дробу.
Кабінет лікаря-окуліста повинен бути добре освітлений, а пацієнт повинен звикнути до такого рівня освітленості. Перевірку проводять окремо для кожного ока. Рівень гостроти зору визначається за формулою Снеллена: VISUS = d / D. Тут D- це відстань, при якому здорове око бачить символ цієї величини (табличне значення, зазвичай вказується зліва в таблицях), а d- це відстань, з якої пацієнт бачить даний символ.
Якщо пацієнт стоїть на відстані 5 метрів, то кожен рядок таблиці відповідає величині зору в 0,1. Таким чином, якщо пацієнт розрізняє символи на 10 рядку, то його гострота зору дорівнює 1.
Як правило, дослідження гостроти зору починають з правого ока. Інше око повинно закриватися спеціальним щитком. Іноді лікар може дозволити пацієнтові прикрити одне око долонею, але при цьому не повинно здійснюватися ніякого тиску на око, оскільки це може знизити гостроту зору.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ЯК ПЕРЕВІРИТИ ЗІР В ДОМАШНІХ УМОВАХ