Існують декілька шляхів передачі інфекцій. Основними з них є повітряно-крапельний і контактно-побутовий.
Застуда – найпоширеніше інфекційне захворювання, яке вражає більшість населення хоча б один раз на рік. У 90% випадках причиною застуди є віруси (риновіруси, аденовіруси, респіраторно-синцитіальних віруси та інші). У 10% випадках застуда викликається бактеріями, що вражають дихальні шляхи. Це можуть бути стрептококи, стафілококи, гемофільна паличка та інші види бактерій.
Симптоми вірусної застуди дещо відрізняються від бактеріальної, і при ретельному огляді хворого лікар може з великою часткою ймовірності припустити тип збудника. Однак точно визначити збудник застуди можна тільки після лабораторної діагностики.
Основним джерелом інфекції є хвора людина, особливо якщо захворювання знаходиться на початковій стадії, коли хворий відчуває нездужання і слабкість. Основними шляхами передачі інфекції є повітряно-крапельний і контактно-побутовий.
Повітряно-крапельний шлях передачі інфекції є основним. Віруси, які викликають гострі респіраторні захворювання, мають тропність до слизових оболонок органів дихальної системи. Це означає, що для того щоб успішно зафіксуватися в організмі людини вірусам необхідно потрапити на слизові оболонки носа, ротової порожнини, горла або бронхів.
Так вийшло, що будь-яка інфекція викликає в організмі саме ті реакції, які сприяють полегшенню її поширенню. Наприклад, кишкові інфекції викликають діарею і блювоту, а респіраторні інфекції – кашель, чхання та сльозотечу. При кашлі або чханні з рота хворої людини вилітають вірусні частки, укладені в дрібні крапельки слини. Частинки вологи з інфекційними агентами вдихаются іншою людиною, що сприяє розвитку інфекційного процесу. При цьому зараження відбувається не завжди. Тут все залежить від «сили» вірусу і резистентності організму. Люди з гарним імунітетом менш схильні до небезпеки.
Другий основний шлях передачі респіраторних інфекцій – контактний. Можливо, цей шлях передачі інфекції навіть більш небезпечний, ніж повітряно-крапельний. Адже при повітряно-крапельної передачі інфекції вірусам необхідно подолати захисні бар’єри вологих слизових оболонок носа, фільтруючі волоски носової порожнини, війчастий епітелій, мигдалини і секреторні глобуліни слизових оболонок. Набагато простіше проникнути в організм людини без проходження всіх цих бар’єрів. Ось як це відбувається. Часто кашляюща або чхаюча людина закриває рот долонею, сподіваючись запобігти поширенню вірусних частинок по повітрю. Однак інфекційні агенти у величезній кількості осідають на руках хворого, якими він потім чіпає різні предмети, а також вітається з оточуючими людьми за допомогою рукостискання. При попаданні вірусів на руки здоровій людині, остатній залишається лише доторкнутися до ротової порожнини, носа або навіть потерти очі, як мікроби з легкістю проникнуть в слизові оболонки, де і почнуть свою бурхливу діяльність.
Відзначимо, що віруси грипу та інших гострих респіраторних захворювань досить стійкі в зовнішньому середовищі. Наприклад, деякі штами вірусу грипу можуть зберігати стійкість поза організмом до 3-х тижнів. Тому заразитися через забруднені (вірусами) предмети можна через тривалий час.
Зараженню респіраторними інфекціями сприяють декілька факторів:
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПРАВИЛА ХАРЧУВАННЯ ПРИ ГРИПІ