Артеріальна жорсткість (жорсткість судинної стінки артерій) – один із найкращих прогностичних параметрів ризику розвитку в майбутньому цукрового діабету другого типу, який ще називають інсулінорезистентним. Ймовірно, навіть ефективніший, ніж стандартні фактори ризику. До такого висновку дійшли автори дослідження, опублікованого в журналі Hypertension Американської кардіологічної асоціації.
Попередні дослідження показали, що гіпертонія є фактором ризику розвитку діабету другого типу. Наразі з’ясувалося, що втрата судинами еластичності, що часто зустрічається у людей з високим кров’яним тиском, також пов’язана з резистентністю до інсуліну та діабетом другого типу, пише EurekAlert.
Вчені вивчили дані про здоров’я 11 156 учасників проспективного дослідження в китайському місті Таншань, що розпочалося у 2006 році. У них кожні два роки міряли артеріальний тиск та брали зразки крові, а у 2010 році було додано вимірювання жорсткості артеріальної стінки.
Через шість років після початку спостереження приблизно у 7% розвинувся діабет другого типу. У ході аналізу порівнювався ризик розвитку цього захворювання серед кількох груп:
- людей з ідеальною судинною функцією, тобто нормальним тиском та станом стінок артерій;
- з нормальним тиском та підвищеною артеріальною жорсткістю;
- нормальними показниками стану стінок артерій та високим тиском;
- з високим тиском та підвищеною артеріальною жорсткістю.
Порівняно з першою групою учасники дослідження із четвертої групи мали найвищий ризик розвитку діабету другого типу. Такі показники найчастіше зустрічалися у чоловіків. При цьому аналіз показав, що люди з підвищеною жорсткістю артерій схильні до розвитку захворювання, незалежно від того, був у них високий кров’яний тиск чи ні. Як зазначають вчені, учасники з підвищеною жорсткістю артерій також мали вищі рівні глюкози та холестерину в крові натще.
Неочевидними симптомами діабету другого типу може бути три сигнали організму. Кожен із них може попереджати про недугу.
Жорсткість судинної стінки – один із важливих показників стану судин. Для її визначення використовуються різні методики як прямого вимірювання (визначення діаметра та тиску на заданій ділянці, наприклад, за допомогою ультразвуку та катетеризації або ангіографії), так і непрямого (вимірювання швидкості пульсової хвилі, сфігмографія).