Нове масштабне дослідження, опубліковане в журналі BJC Reports, виявило, що прееклампсія під час першої вагітності може впливати на онкологічні ризики для жінки в майбутньому. У той час як ризики розвитку раку грудей, шийки матки та легенів знижувалися, ризик ендометріального раку (раку слизової оболонки матки) суттєво зростав.
Попередні дослідження давали суперечливі результати: одні вказували на підвищення ризику раку, інші — на зниження або ж відсутність будь-якого зв’язку.
У новій роботі вчені проаналізували медичні дані понад 3,4 мільйона жінок із Фінляндії та Швеції, які народили між 1973 і 2019 роками. З них понад 123 тисячі перенесли прееклампсію під час першої вагітності.
Прееклампсія — це серйозне ускладнення вагітності, яке проявляється підвищеним артеріальним тиском і наявністю білка в сечі. Вона може викликати набряки, головний біль, нудоту, а в тяжких випадках призводити до ураження органів, інсульту, судом і навіть смерті матері чи дитини. За даними Британського кардіологічного фонду, в Британії прееклампсія трапляється приблизно в однієї з 25 вагітних.
Дослідники припустили, що активація імунної системи, яка виникає через прееклампсію, може певним чином знижувати ризики розвитку деяких видів раку.
Жінки з прееклампсією у цьому дослідженні спостерігалися протягом 18 років. Загалом, у Швеції жінки, які мали прееклампсію, рідше хворіли на рак, хоча у фінській групі статистично значущої різниці не виявили.
Детальніше аналізуючи окремі типи раку, дослідники виявили:
- ризик раку грудей знизився на 10%;
- ризик раку шийки матки — на 21–45%;
- ризик раку легенів — на 28–37%.
Цікаво, що у Фінляндії серед жінок із прееклампсією, які народили хлопчика, ризик захворювання був ще нижчим — на додаткові 12%, порівняно з тими, хто народив дівчинку. У шведській групі такого зв’язку не виявили.
Проте були й тривожні дані: ризик розвитку ендометріального раку в жінок, які перенесли прееклампсію, зростав на 28–46%.
Автори зазначили, що це дослідження не доводить причинно-наслідковий зв’язок між прееклампсією і розвитком чи профілактикою раку. Однак воно вказує на можливі спільні механізми, які лежать в основі обох процесів.
Одним із викликів у дослідженні стала зміна діагностичних критеріїв прееклампсії, яка відбулася у 2013 році — з того часу білок у сечі перестав бути обов’язковим критерієм, що могло вплинути на результати.
Попри те, що причини розвитку прееклампсії досі остаточно не з’ясовані, відомо, що вона часто супроводжується передчасними пологами і низькою вагою новонароджених. Єдиним підтвердженим способом лікування прееклампсії є пологи та видалення плаценти. Але ускладнення — такі як підвищений ризик інсульту, хвороб серця і нирок — можуть зберігатися і після народження дитини.