Артрит – захворювання займають одне з перших місць серед причин інвалідності. Препарати і методи лікування, які з’явилися в останні роки, здатні переломити цю ситуацію, але за умови своєчасної діагностики.
Чим раніше розпочато лікування, тим менше ймовірність того, що хворому потрібна дорога терапія на все життя. Біда в тому, що переважна більшість людей не знають про цю хворобу або мають про неї абсолютно невірне уявлення. Експерти комунікаційного агентства AG Loyalty зібрали найпоширеніші міфи про артрит.
Артрит – це збірна назва ураження суглобів. При одній з найбільш поширених та тяжких форм цього захворювання – ревматоїдному артриті (РА) імунна система атакує тканини суглобів, викликаючи запалення, біль, а в подальшому призводить до їх пошкодження та інвалідності. За офіційними даними, в Україні зареєстровано майже 300 тисяч пацієнтів з ревматоїдним артритом.
Міф №1: Це хвороба похилого віку
Артрит може виникнути в будь-якому віці: деякі його форми вражають навіть дітей (наприклад, системний ювенільний артрит). Ревматоїдний артрит зустрічається у всіх вікових групах, але його пік припадає на інтервал від 30 до 45 років, що співпадає з найбільш активним періодом трудової діяльності. Варто відзначити, що близько 2/3 хворих на РА є непрацездатними до 10-го року хвороби, мають виражені функціональні порушення та обмеження в повсякденному житті. Жінки хворіють РА в три рази частіше, ніж чоловіки.
Міф №2: Всі артрити однакові
Слово «артрит», яке буквально означає «запалення суглоба», часто використовують для позначення всіх ревматичних захворювань. Однак існує більш 200 ревматичних захворювань. Наприклад, одне з найпоширеніших — ревматоїдний артрит (РА) – хронічне, інвалідизуюче, аутоімунне захворювання, яким страждає від 0,5 до 1% населення у всьому світі. РА відноситься до групи аутоімунних захворювань, і його треба відрізняти від незапальних хвороб суглобів – різних варіантів артрозу (остеоартрозу). Існують також інші види артриту, і у кожного з них є своя специфіка (наприклад, реактивний артрит, псоріатичний артрит). Діагностувати артрит досить складно, як правило, це робить лікар-ревматолог після ретельного обстеження пацієнта.
Міф №3: Єдиний симптом ревматоїдного артриту – біль у суглобах
Для ревматоїдного артриту крім болю характерні такі симптоми як припухлість суглобів, обмеження рухливості в уражених суглобах, відчуття скутості. При цьому важливо відзначити, що РА є системним захворюванням, тобто хвороба зачіпає не тільки суглоби, а багато органів і системи. Системні прояви включають анемію, стомлюваність, остеопороз, ураження серцево-судинної системи. Ці прояви негативно впливають на прогноз захворювання та тривалість життя пацієнтів з РА.
Міф №4: Причина артриту – «збій» в роботі окремого суглоба
Можливі причини різних видів артриту — травми, спадковість, гормональні збої, інфекції, алергія, а також невиявлені причини (у випадку з аутоімунними видами артриту). Все це може стати спусковим гачком для виникнення захворювання. В основі виникнення РА лежить неправильна робота імунної системи. Клітини імунної системи активуються і виробляють спеціальні регуляторні білки – цитокіни – які підтримують запалення і сприяють руйнуванню тканин суглобів, кісткової тканини, впливають на багато органів і системи.
Міф №5: Ревматоїдний артрит можна вилікувати народними засобами або гімнастикою
Ревматоїдний артрит – серйозне аутоімунне захворювання, але він може розвиватися поступово, що дає відчуття, що вжиті самостійно методи (лікування травами та іншими народними засобами, збільшення фізичного навантаження для «розробки» суглоба) надають лікувальну дію. Насправді ключову роль в лікуванні РА відіграє своєчасне звернення до лікаря і, при необхідності, призначення медикаментозної терапії. Всі інші методи лікування (немедикаментозні) є лише додатковими і можуть взятися лише після консультації з лікарем.
Лікування пацієнтів повинно проводитися лікарем-ревматологом (у вигляді виключення лікарем загальної практики, але при консультативній підтримці лікаря-ревматолога) із залученням фахівців інших медичних спеціальностей (ортопедів, фахівців по відновній медицині, кардіологів, невропатологів, психологів та ін) і ґрунтуватися на тісній взаємодії лікаря і пацієнта. Рання діагностика і своєчасне призначення медикаментозної терапії сприяють ремісії і зниження ймовірності інвалідизації.
Джерело: Medportal