Рак є основною причиною смертності у світі. Експерти постійно шукають нові стратегії боротьби з цією хворобою, і серед таких підходів дедалі більше уваги приділяється фізичній активності.
Недавнє дослідження, опубліковане в British Journal of Sports Medicine, вивчало, як рівень фізичної активності до встановлення діагнозу раку впливає на прогресування захворювання та смертність серед пацієнтів у Південній Африці. У дослідженні взяли участь понад 28 000 осіб зі стадією 1 раку. Виявлено, що фізична активність перед діагнозом була пов’язана з нижчим рівнем смертності та менш інтенсивним прогресуванням раку.
Вплив фізичної активності на прогресування раку та смертність
Автори дослідження зазначають, що фізична активність може запобігати виникненню раку та знижувати рівень смертності, що підтверджується численними дослідженнями. Проте вони хотіли дослідити, як активність впливає на розвиток раку саме у Південній Африці, оскільки дані для цього регіону є обмеженими.
Дослідження мало ретроспективний, довгостроковий та спостережувальний характер. У ньому використовувались анонімізовані дані від учасників програми медичного страхування Discovery Health Medical Scheme у Південній Африці. Усі учасники також були залучені до програми здорового способу життя Vitality, яка сприяє фізичній активності через відстеження активності за допомогою фітнес-гаджетів та реєстрацію відвідувань спортзалів.
До аналізу включили учасників зі стадією 1 раку, які брали участь у програмі Vitality щонайменше рік до встановлення діагнозу. Провели також субаналіз, виключивши певні види раку, які могли впливати на рівень активності.
Середній час участі в програмі Vitality становив 9,5 років. Учасників поділили на три групи за рівнем фізичної активності:
- Відсутність активності: фізична активність не реєструвалася.
- Низька активність: від 1 до 59 хвилин активності на тиждень.
- Середня або висока активність: 1 година або більше активності на тиждень.
Для цілей дослідження фізична активність мала щонайменше помірну інтенсивність. Дослідники врахували вік, стать, соціально-економічний статус, супутні захворювання та типи раку (простату, молочну залозу та шкіру).
Результати: активні люди рідше стикаються з прогресуванням раку
Близько 62% учасників не мали зафіксованої активності, тоді як 25% демонстрували середню або високу активність. Найпоширенішими типами раку були рак простати та молочної залози.
Протягом періоду спостереження майже 19% учасників померли, але 65,5% не мали прогресування раку. Учасники з середньою або високою фізичною активністю на 27% рідше стикалися з прогресуванням раку та на 47% рідше помирали від будь-яких причин у порівнянні з тими, хто був неактивним.
Група з низьким рівнем активності показала на 16% менший ризик прогресування раку та на 33% менший ризик смерті. Проте при аналізі показників ІМТ істотної різниці між низьким і нульовим рівнями активності не було.
Для різних типів раку результати були подібними. Наприклад, низька активність позитивно вплинула на прогресування раку простати, тоді як для шкіри рівень активності (низький або високий) мав однаковий вплив.
Дослідження показало, що через два роки після діагнозу учасники з високою активністю мали 80% ймовірність уникнути прогресування раку чи смерті, тоді як для неактивних ця ймовірність становила 74%.
Чи можна говорити про причинно-наслідковий зв’язок?
Дослідники наголошують, що, попри позитивні результати, дослідження не може встановити причинно-наслідковий зв’язок. Також існують обмеження, пов’язані з точністю реєстрації фізичної активності та відсутністю інформації про такі фактори, як куріння чи вага.
Ключове: навіть 60 хвилин активності на тиждень мають значення
Загалом результати свідчать, що регулярна фізична активність, навіть у невеликій кількості, може позитивно впливати на прогресування раку та рівень смертності. За словами доктора Джона Патрісіоса, спеціаліста з медицини спорту, ці висновки підтверджують важливість рекомендацій ВООЗ — 300 хвилин помірної фізичної активності на тиждень.