Ми звикли мислити стереотипами: якщо дівчинка росте в оточенні старших братів, вона обов’язково лазитиме по деревах, носитиме джинси і виросте «своїм хлопцем». А хлопчик, якого виховують старші сестри, неодмінно стане м’яким, чутливим і «жіночним». Проте наука каже: це повна нісенітниця.
Роками батьки хвилювалися (або навпаки, тішилися), думаючи, що гендерний склад дітей у сім’ї визначає їхнє майбутнє. Вважалося, що різностатеві сиблінги (брати й сестри) «перетягують» риси характеру одне в одного. Але масштабне міжнародне дослідження поставило крапку в цьому питанні: жодного зв’язку не існує.
Кінець епохи стереотипів
Група науковців із трьох престижних університетів — Лейпцизького (Німеччина), Цюріхського (Швейцарія) та Університету Вікторії у Веллінгтоні (Нова Зеландія) — вирішила перевірити народну мудрість на міцність.
Їхня мета була простою: з’ясувати, чи справді наявність брата робить жінку більш маскулінною, а наявність сестри додає чоловікові фемінних рис.
Результати, опубліковані в наукових виданнях, спростовують цю теорію. Дослідники дійшли висновку, що такі уявлення є не більш ніж когнітивним викривленням. Брати й сестри не мають систематичного впливу на формування нашої гендерної ідентичності чи рис характеру в дорослому віці.
Мова фактів: 80 000 доль
Щоб не бути голослівними, вчені провели колосальну роботу. Вони не просто опитали сотню студентів, а проаналізували дані понад 80 000 дорослих людей із 9 різних країн (зокрема США, Великої Британії, Німеччини та Китаю).
Учасників оцінювали за ключовими рисами особистості (так звана «Велика п’ятірка»: екстраверсія, відкритість, доброзичливість, сумлінність та невротизм), а також перевіряли на наявність типово «чоловічих» чи «жіночих» патернів поведінки. Потім ці дані зіставляли зі складом їхніх сімей.
Що з’ясували:
Дівчата, які виросли з братами, не відрізняються за характером від дівчат, які виросли з сестрами.
Хлопці, оточені сестрами, не стають менш мужніми чи більш емоційними, ніж ті, хто ріс виключно в чоловічій компанії.
Порядок народження та стать сиблінгів мають «на диво малий», майже нульовий вплив на те, якою людиною ми стаємо у зрілому віці.
Чому ми віримо в цей міф?
Психологи пояснюють живучість цього міфу нашою схильністю шукати закономірності там, де їх немає. Якщо ми знаємо дівчину-«пацанку», у якої є три брати, ми автоматично пов’язуємо ці два факти. Але ми ігноруємо тисячі інших прикладів, коли дівчата з братами виростають дуже жіночними, а єдині доньки в сім’ї обирають «чоловічі» професії.
Що насправді формує характер?
Якщо брати і сестри ні до чого, то хто винен? Науковці нагадують, що особистість — це складний пазл. Набагато більший вплив мають:
Генетика (те, що ми успадкували від батьків);
Виховання (цінності, які транслюють тато і мама);
Соціальне середовище (школа, друзі, гуртки);
Особистий досвід та життєві обставини.
Висновок для батьків: Не переймайтеся тим, як вплине народження різностатевої дитини на характер старшої. Ваша донька може стати сильною лідеркою або ніжною берегинею, а син — суворим бізнесменом або чуйним художником, незалежно від того, з ким вони ділили дитячу кімнату.