Якщо ви впевнені в своєму інтелекті і не боїтеся помилитися, то у вас все в порядку. Але і вам корисно все-таки буде дізнатися про “ефект Даннінга-Крюгера”.
Почнемо з самокритичності. Спробуємо зрозуміти вислів Сократа “я знаю, що нічого не знаю” з точки зору евклідової геометрії. Припустимо, є людина, весь інтелект і всі знання якої вміщаються в точку. Скільки незвіданого стикається з її розумом? Сущі дрібниці, така ж точка. Тому, така людина впевнена в своїй непогрішності і в абсолютному розумі. Але варто цієї точки вирости хоча б до кола діаметром в один сантиметр, невідомого вже стане набагато більше.
Тому вчені вважають, що чим вище інтелект, тим більше їм не охоплено. Сократ, звичайно, був про себе позамежної думки, а «ефект Даннінга-Крюгера» – це науково підтверджений факт прямого зв’язку інтелекту і самокритичності.
А ось зв’язок інтелекту і тривожності не настільки прямолінійна. Інакше, на тлі останніх подій, можна було б з упевненістю сказати, що кількість інтелектуалів у світі зростає щодня і щогодини.
Може бути і так, але підвищена тривожність у людини з високим рівнем інтелекту пов’язана з умінням передбачати наслідки тієї чи іншої події. А це може обернутися як вирішенням проблеми на початковій стадії, так і паралізуючим волю стресом, який змушує, скам’янівши, дивитися в очі небезпеки, що насувається.
