Сучасний світ цікавий і стрімкий. Водночас він сповнений стресів і нових небезпек, тому не дивно, що у людей народжуються нові переживання й страхи, що перероджуються в фобії.
“Нові страхи в нашому світі часто з’являються без попередньої загрози життю і здоров’ю. Найчастіше їх провокує побоювання випасти з того, що відбувається навколо – пропустити важливу інформацію або подію, спізнитися, не бути почутим і т.д. І часто різні страхи стають патологічними – фобіями”, – каже психотерапевтка Лариса Россол.
Експерти вважають, що причини патологічних страхів беруть початок глибоко в підсвідомості, а пусковим механізмом послужив раніше отриманий негативний досвід – трапилося щось, що спричинило будь-які непоправні або важкі, реальні або надумані наслідки.
Як відомо, найбільше до розвитку фобій схильні мешканці мегаполісів, де життя вирує практично цілодобово, а рівень стресів просто зашкалює. Тут пояснити все легко – у людей в таких умовах підвищується рівень тривожності, хронічної втоми, а прагнення бути в тренді остаточно вимотує нервову систему.
Ми з’ясували, які ж нові страхи охоплюють сучасних людей і які з них найпоширеніші.
Найпопулярніший страх – залишитися не на зв’язку
Пам’ятайте, як раніше всі обходилися без стільникових телефонів і інших мобільних ґаджетів? Може, не завжди легко, але загалом – прекрасно. У сучасному ж світі, якщо телефон розрядився – все, була людина і немає людини (жарт).
Насправді, багато піддаються ледь не паніці, якщо помічають, що смартфон “вмирає” або просто ви забули його вдома. Фахівці назвали цей феномен номофобією. За статистикою, на неї страждає понад 50% молоді й майже 25% старших осіб.
Найчастіше ті, хто панічно бояться залишитися без телефону, пояснюють це тим, що вони, будучи без зв’язку пропустять важливий дзвінок або повідомлення (можливо, подібна подія траплялася в минулому).
Боязнь тиші
Буває, що коли ви входите в приміщення, де багато людей бурхливо щось обговорюють, настає раптова тиша. А тепер згадайте, чи не занадто ви напружуєтеся такої миті? Якщо подібні ситуації викликають у вас серйозний дискомфорт, ймовірно, вас торкнулася інша поширена фобія – антефамафобія.
Цей страх пояснюють помилковим відчуттям, що за вашою спиною обговорювали щось погане про вас, а коли ви увійшли, дискусії довелося перервати.
Для багатьох така фобія буде схожа зі звичайними егоїстичними рисами людини, однак це справжня проблема, яка вимагає корекції з фахівцем, інакше далі можуть траплятися панічні атаки та інші негативні наслідки.
Істерика в черзі
Чи помічали, що на касах в супермаркеті (або в інших місцях, де скупчується багато людей) завжди знайдеться хтось, хто кидається з однієї черги до іншої? І це не просто нервозність, а справжнісінька патологія, яку назвали агменофобією. Людині з нею завжди здається, що сусідня черга рухається швидше.
Найчастіше розвитку стану сприяє брак часу і дискомфорт в оточенні незнайомих людей. Відсутність лікування може призвести до нервового зриву, приступу агресії і т.д.
Страх осуду
Багато з нас часто ловлять себе на тім, що постійно чекають оцінки присутніх і прагнуть “не підвести” інших у їхніх очікуваннях. Наприклад, відпочивати тільки на дорогому курорті, “щоб як люди”, фото в мережі – без єдиної вади, “щоб, не дай Бог, ніхто не засудив” тощо. І, напевно, у кожного є хтось, хто постійно в курсі наших життєвих подій і не втратить шанс дорікнути в невдачах.
Ось така постійна залежність, а точніше орієнтування на чужу думку і страх бути засудженим за що-небудь, і називається аллодоксафобією. За такої патології чужа думка домінує над своєю, від чого власні інтереси відходять на задній план (наприклад, любиш відпочивати біля річцки з наметом, але летиш у готель на Балі, бо інші вважають, що так краще).
Більше до цієї фобії схильні люди, “які живуть” у соцмережах, де все особисте життя як на долоні в сторонніх.
Першим кроком у боротьбі з цим станом – взяти в пріоритети свої бажання і діяти відповідно до них. Але й досвід фахівців відкидати не варто – вони допоможуть докопатися до істини і викорінити проблему. Ігнорування ж цієї фобії надалі призведе до розвитку депресивних станів.
Джерело: Обозреватель