Вчені назвали 4 фактори, що допомагають пам’ятати все навіть у 80

Задмухати свічки на 100-річчі — мрія, яка для більшості так і залишиться недосяжною. Дожити до статусу супердовгожителя — теж неабияке досягнення. Але стати «суперстарцем»? Це вже, мабуть, найелітніший клуб серед живих. «Суперстарці» відомі своєю бездоганною пам’яттю, кращим психічним здоров’ям і активнішим способом життя, ніж у багатьох молодших людей. Хочете приєднатися до цього «таємного клубу»? Науковці щойно визначили чотири риси, які об’єднують усіх суперстарців.

Хто такі «суперстарці»?

Дослідники з Northwestern Medicine визначають «суперстарців» як людей віком понад 80 років, «які мають пам’ять на рівні тих, хто молодший щонайменше на три десятиліття».

Вони надзвичайно соціально активні, а їхній мозок «протистоїть накопиченню бляшок і клубків, пов’язаних із хворобою Альцгеймера».

Науковці з Університету Тафтс пояснюють: патологія хвороби Альцгеймера пов’язана з аномальним накопиченням двох білків у мозку — амілоїду та тау, які злипаються, утворюючи бляшки й клубки, що, як вважається, порушують роботу клітин мозку.

За даними звіту Асоціації Альцгеймера за 2025 рік, приблизно 7,2 мільйона американців живуть із цим діагнозом. Вважається, що один із дев’яти людей віком від 65 років має хворобу Альцгеймера, а з віком частота лише зростає: 5,1% серед тих, кому від 65 до 74 років, і майже у сім разів більше — серед людей 85+.

Але «суперстарці» наче не підкоряються цій невтішній статистиці.

Чотири риси, спільні для всіх суперстарців

За останні 25 років фахівці з Центру когнітивної неврології та хвороби Альцгеймера імені Мезулама при Північно-Західному університеті дослідили майже 300 суперстарців і провели розтин 77 пожертвуваних мозків.

Професорка психіатрії, неврології та поведінкових наук Сандра Вайнтроб назвала висновки від дослідження мозку «приголомшливими» для своєї галузі.

Деякі суперстарці взагалі не мали ознак білкових відкладень, інші — мали, але вони не впливали на роботу мозку.

«Ми зрозуміли, що є два механізми, які дозволяють стати суперстарцем, — пояснює Вайнтроб. — Перший — це стійкість: вони просто не виробляють бляшок і клубків. Другий — це резистентність: вони виробляють їх, але вони не шкодять мозку».

Спільними для всіх суперстарців виявилися такі риси:

1. Виняткова пам’ять — результати тестів на відстрочене відтворення слів відповідали рівню 50–60-річних.
2. Молодий мозок — відсутнє значне стоншення зовнішнього шару мозку, який відповідає за ухвалення рішень, емоції та мотивацію.
3. Унікальні клітинні особливості — більше нейронів фон Економо (пов’язаних із соціальною поведінкою) та більші нейрони в енторинальній корі (відповідальні за пам’ять) у порівнянні з типовими ровесниками.
4. Соціальна активність — збереження тісних особистих стосунків і висока комунікабельність.

Хоча вчені ще не можуть однозначно відповісти, чи впливають на це дієта, спосіб життя, гени чи інші чинники, вони сподіваються знайти «біологічні та поведінкові маркери», які дозволять зберегти ясний розум у глибокій старості та запобігти розвитку деменції.

«Наші результати доводять, що виняткова пам’ять у старшому віці можлива і пов’язана з унікальним нейробіологічним профілем. Це відкриває шлях до нових методів збереження здоров’я мозку навіть у пізні десятиліття життя», — підсумовує Вайнтроб.