З дитинства нам вселяють «факт», що чоловіки сильніше жінок. Але чи так це насправді? Давайте розберемося.
У початковій школі я обожнювала фізкультуру: нас розділили на «вагові категорії», і я досягала успіху, обходячи хлопчаків, і відчувала себе просто Диво-жінкою.
А потім ми всі виросли.
Потрапивши в збірну, я раптом виявила, наскільки більшими і сильнішими можуть бути як суперники, так і соратники. І наскільки я дрібна і слаба порівняно з ними.
У спорт приходять самі здорові, потужні, швидкі (і, хотілося б, розумні), але не всі з них стають чемпіонами.
Як відносяться ці дитячі драми до нашої теми? А так – обивателі, як і раніше оцінюють силу будь-якої людини, зіставляючи її з іншими. І — що дурніші всього і від чого треба йти, порівнюючи жінок з чоловіками.
Чоловік чомусь відразу вважається сильним, наприклад, він може пересунути диван, а жінка – ні. Ще гірше справи в залі: хлопцеві одразу кажуть, що треба прагнути вичавити сотку, а дівчині рекомендують зупинитися на порожньому грифі. Навіщо їй сила? Хай краще думає про красу. Тому питання про силовий потенціал жінок обговорюється вкрай рідко.
Люди живуть з базовим міфом про «слабку стать». Навіть у «качковських» колах, якщо й визнають силових атлеток, то все одно вважають, що вони не конкурентки чоловікам. Насправді, звичайно, все не так. Сила не визначається статтю.
Розмір має значення
Так, 60-кілограмова спортсменка фізично не зможе підняти більше 100-кілограмового спортсмена, це зрозуміло. Але ось про що забувають згадати порівнюючі «експерти»: 60-кілограмовому супернику тієї ж статі ніяк не перевершити більш масивного. Зрозуміло, ми пам’ятаємо випадок з Давидом і Голіафом, але все-таки в сучасному спорті і для чоловіків вагові категорії мають значення.
Eve Babezill
Візьмемо, приміром, професійних бійців. Кращі з них розуміють, що вага (в межах ваговій категорії і при рівності інших фізичних якостей) допомагає перемогти. Звичайно, важлива і техніка, і контроль емоцій, не кажучи вже про самонавіювання, але часом чемпіона від поваленого відокремлює корисна маса.
Або ось Майкл Фелпс – так, він великий плавець, хоча багато його переваг (статура, вага і інші генетичні фактори) отримані у спадок. А плавчиха Кеті Ледеки, яка нижче на 10 см і легше на 20 кілограмів (і, відповідно, має менше м’язової маси), показала той же час у запливі на 400 м.
Кеті Ледеки
Це, звичайно, не гарантує їй тих же титулів, але в будь-якому випадку приголомшливо. І також вражає, що інші спортсмени (чоловіки і жінки) менших габаритів наближаються до їх результату. Народ захоплюється лише абсолютними чемпіонами, не звертаючи уваги на відносні рекорди і не враховуючи всі чинники (розмір, вага і т. д.). Хоча в кожній категорії є свої герої та героїні, які теж викладаються з усіх сил.
Повернемося до сили
Обивателі вважають Брієнні Тартську фентезійним персонажем. В нашому, мовляв, житті жінка не може володіти такою силою. Я вас благаю! Хоча, мабуть, при її 190 см і міцну статуру, вона не розкидала б всіх по полю в НФЛ, але з більшістю звичайних чоловіків і жінок впоралася б. Особисто я б не стала зачіпати Гвендолін Крісті і багатьом чоловікам не порадила б. Загалом, на мій погляд, це цілком реалістичний образ, а не казковий троль.
Педро Паскаль (Оберин Мартелл) Гвендолін Крісті (Брієнні Тарт)
Що ж говорить наука?
Перед тим, як приступити до аналізу досліджень, зазначу, що, звичайно, стать впливає на рівень гормонів, співвідношення типів м’язових волокон (особливо верху тіла) і т. д. Проте ці відмінності не настільки критичні, якщо порівнювати учасників і учасниць схожого розміру.
Почнемо з м’язових волокон: так, співвідношення типів розрізняється, але не тільки у чоловіків і жінок, а також у осіб однієї статі і навіть в окремо взятому організмі.
Генетичні особливості, включаючи найменші, в значній мірі визначають нашу статуру і потенціал у розвитку фізичних якостей. Тому немає сенсу навіть порівнювати себе з людиною тієї ж статі, якщо різниця в зрості сантиметрів двадцять.
Якщо ж розглянути, як чоловічі і жіночі організми відгукуються на силові тренування ми знайдемо багато спільного. І знову ж таки зауважимо, що м’язове зростання розрізняється і у людей однієї статі. Переводячи на зрозумілу мову, не «чоловіки легко набирають м’язи, а жінки ні», а «деякі чоловіки і деякі жінки легко набирають м’язову масу, а деякі – ні».
Коли дослідники набрали учасників і учасниць одного зросту, ваги, співвідношення м’язових волокон, то… ой, почекайте, дослідники цим не заморочуються. У більшості експериментів, присвячених вивченню сили і гіпертрофії, беруть участь тільки чоловіки. І науково треба зауважити, що навіть там рідко підбирають за схожим габаритами.
Жінки можуть бути сильнішими, більшими, швидшими і витривалішими
Якщо ви ще не зрозуміли мій натяк, скажу прямо: чим більше м’язової маси ви наберете, тим сильніше будете. Розмір має більше значення, ніж стать. Чоловіки зазвичай сильніше лише тому, що у них більше загальна маса, причому за рахунок жиру, а м’язів. Але, як я вже говорила самому початку, не треба порівнювати себе з ними.
Якщо ви тренуєтеся з залізом, то вже сильніше більшості людей (своєї статі). Просто продовжуйте займатися, враховуючи наступне:
Люди розрізняються генетично (вага, зріст, співвідношення типів м’язових волокон).
Порівнювати себе з кимось іншим, на мій погляд, нерозумно. Але якщо ви без цього не можете, то хоча б виберіть конкурента/конкурентку своєї вагової категорії, з тією ж м’язовою масою.
Дослідження показують, що навіть самонавіювання (з плацебо замість стероїдів) допомагає розвивати силу. Коротше, якщо ви самі вірите, що можете стати сильніше, то можете.
І цим я відповім на заголовне питання:
Сила жінки визначається не статтю, а набраною м’язовою масою і відсутністю перешкод у голові.
