Вважається, що від 15 до 50% жінок старше 50 років стикаються з мимовільним сечовипусканням в тій чи іншій формі. Така неточність у цифрах – це наслідок того, що жінки часто соромляться звернутися з делікатною проблемою до лікаря.
Такий підхід в корені невірний – нетримання значно погіршує якість життя, завдає сильний емоційний дискомфорт і завдає чимало незручностей. А, між тим, лише у третини жінок хвороба набуває хронічного характеру, в інших же випадках вона досить легко піддається лікуванню – тільки треба вчасно починати діяти.
Причини проблеми:
- Зниження еластичності зв’язок і тонусу м’язів
- Дефіцит естрогену
- Стрес
- Неправильна робота м’язів в сечівнику
- Вагітність і природні пологи, особливо численні
- Різні хвороби і травми
- Надмірна вага
- Гормональні збої в період клімаксу
Погіршити ситуацію можуть деякі продукти, напої та ліки, а також алкоголь і сигарети. Знаючи найпоширеніші причини хвороби, можна передбачити і запобігти нетримання сечі, просто скорегувавши спосіб життя: почавши дотримуватися правильно харчування і відмовившись від шкідливих звичок. Якщо ж проблема виникла, необхідно одразу звернутися до лікаря.
Профілактика
Всього 6 простих рекомендацій дозволять звести ризик виникнення нетримання сечі (та й багатьох інших хвороб) до мінімуму:
- Не займатися самолікуванням, приймати ліки тільки за призначенням лікаря
- Виконувати вправи Кегеля
- Контролювати вагу і правильно харчуватися
- Не запускати хвороби сечостатевої системи
- Вести активний спосіб життя і займатися спортом
- Регулярно відвідувати гінеколога
Консервативні методи лікування
Здоровий спосіб життя дуже ефективний при боротьбі з жіночим нетриманням. Насамперед, виключаються продукти, що подразнюють слизову оболонку сечового міхура:
- Томат
- Оцет
- Газована вода
- Лимони та апельсини
- Шоколад
- Кава
- Алкоголь
Позбутися від недуги також допомагають вправи Кегеля, які потрібно виконувати щодня. Тренування непомітне для оточуючих, тому його можна проводити в будь-який час і в будь-якому місці. Вправи складаються з трьох прийомів:
- повільне стиснення і розслаблення тазових м’язів;
- швидке скорочення;
- імітація виштовхування плоду.
Може бути використана так звана поведінкова терапія – суть в тому, що в туалет треба ходити за певним графіком зі збільшеними інтервалами. Поступово інтервали доводяться до максимально можливих (3-4 години), що дозволяє повернути повний контроль над процесом сечовипускання. Для відновлення нормального функціонування сечового міхура також призначається медикаментозна терапія.
Деколи хвороба змушує відмовитися від звичного способу життя: наприклад, виключити пробіжки. Для цих випадків існує такий пристрій, як песарій. Він вводиться у піхву і створює потрібний тиск на органи малого таза, підтримуючи їх в анатомічно правильному положенні. Однак песарієм не можна користуватися постійно, це радше засіб екстреної допомоги.
Хірургічне втручання
У запущених випадках, коли консервативні способи лікування не приносять результату, можливо хірургічне втручання. Такі операції мають безліч різновидів, залежно від виду та причин нетримання сечі. Найбезпечніші і популярні – це петлеві операції, під час яких в сечовипускальний канал вводиться петля для підтримки органів у потрібному положенні. Маніпуляцію проводять під місцевою анестезією і, як правило, її тривалість не перевищує півгодини. При правильно проведеної операції, симптоми нетримання зникають повністю.
Висновок
З якою б хворобою ви не зіткнулися, головне – вчасно звернутися до лікаря. Повірте, нетримання сечі – це зовсім не соромітна, а, навпаки, дуже поширена проблема, що не збентежить і не здивує жодного лікаря.