Нові дані показують, що протисудомний препарат (ASM) карбамазепін, що широко використовується, знижує рівень 25-гідроксивітаміну D (25OHD, основного метаболіту вітаміну D). Дослідження було опубліковано у журналі Epilepsy Research.

Результати великого метааналізу показали, що у тих, хто приймав карбамазепін, рівень 25OHD був значно нижчим у порівнянні з контрольною групою – тими, хто лікувався з нефермент-індукувальним ASM, або здоровими людьми, які не приймали ASM – із середньозваженою різницею 4,00 нг/ мл.

Дослідник Карла Лопінто-Хурі, доцент кафедри Неврології з Медичної школи Льюїса Каца при Університеті Темпл, Філадельфія, у своєму коментарі сказала, що пацієнтам різного віку, які приймають карбамазепін, рекомендується контролювати рівень вітаміну D принаймні кожні два роки. За наявності певних факторів ризику, таких як рідкісне перебування на сонці або проблеми із харчуванням, Лопінто-Хурі радить проводити моніторинг щороку.

Карбамазепін широко використовується при епілепсії та психічних захворюваннях, таких як біполярний розлад. Він також належить до списку основних ліків Всесвітньої організації охорони здоров’я. За словами Лопінто-Хурі, оскільки він дуже недорогий, часто використовується в країнах, де недоступні дорожчі ліки.

Механізм розвитку дефіциту вітаміну D

Дефіцит вітаміну D пов’язаний з індукцією ферментів цитохрому P450, які метаболізують 25OHD, фізіологічно активну форму в неактивні метаболіти.

Своєю чергою, дефіцит вітаміну D може спричинити кілька хронічних несприятливих наслідків для здоров’я, включаючи остеопороз та наступні переломи. Лопінто-Хурі зазначила, що останнім часом палко обговорюється, що вітамін D може впливати на фактори ризику судин, такі як холестерин, і що він може впливати на імунну систему, що викликає особливе занепокоєння під час пандемії.

За словами Лопінто-Хурі, дослідники знали, що протисудомні препарати, зокрема фенобарбітал та фенітоїн, пов’язані з нижчим рівнем вітаміну D, що може призвести до втрати кісткової маси. Це важливе відкриття було зроблено з 1970-х років. Тому метою дослідження став карбамазепін, з огляду на його широке застосування.

Деталі роботи

Вчені під керівництвом Лопінто-Хурі використовували пошук у літературі статей, пов’язаних з карбамазепіном та вітаміном D. Зі 103 найменувань, опублікованих у період з 1984 по 2015 рік, вони вибрали 12 досліджень для включення в аналіз, що охоплюють 331 пацієнта, які отримували карбамазепін від 1 до 10 років, та 328 контрольних хворих.

Необроблена середня різниця у рівнях 25OHD між карбамазепіном та контрольною групою склала 4,00 нг/мл. Результати були неоднорідними, проте аналіз потенційної систематичної помилки показав, що вони не можуть бути результатом випадкової помилки вибірки.

Важливість моніторингу

Професор кафедри неврології та неврологічних наук Медичної школи Стенфордського університету Кімфорд Мідор, коментуючи дослідження, оцінив його як добре проведене. Він сказав, що висновки вчених мають значення, оскільки підкреслюють потенційний побічний ефект карбамазепіну та, ймовірно, аналогічні ефекти інших фермент-індукуючих протисудомних препаратів. Наслідки цих небажаних явищ виходять за рамки епілепсії з огляду на те, що такі ліки використовуються за іншими показаннями.

Лопінто-Хурі сказала, що, спостерігаючи за пацієнтами, які приймають карбамазепін, вона регулярно перевіряє базову метаболічну функцію печінки, показники крові та рівень вітаміну D. Якщо вони недостатні, необхідно призначити вітамін D. Також, можливо, слід розглянути варіант переведення пацієнта на неіндукуючий ASM, такий як ламотриджин.