ГоловнаЗдоров'я А-ЯТоксикози вагітних

Токсикози вагітних

Токсикози вагітних, що виникають під час виношування дитини, як правило, припиняються після її закінчення. Існують численні теорії, що пояснюють їх розвиток (алергічна, токсична, імунологічна, нейрорефлекторна, гуморальна та ін).

Умовно токсикози ділять на ранні токсикози та пізні токсикози. Найбільш часта клінічна форма раннього токсикозу – блювання вагітних. Рідше зустрічаються слинотеча, дерматози, бронхіальна астма, жовтяниця вагітних. Пізні токсикози включають водянку вагітних, нефропатію, прееклампсію, еклампсію.

Блювота у вагітних нерідко спостерігається на тлі слинотечі, супроводжується нудотою, зниженням апетиту, зміною смакових відчуттів. Легка форма не відбивається негативно на загальному стані вагітної. При токсикозі середньої тяжкості відзначаються слабкість, схуднення, зниження діурезу, втрата апетиту. Найбільш важка форма токсикозу – неприборкана блювота. Блювання виникає до 20 і більше разів на добу, часто незалежно від прийому їжі. Вагітні різко худнуть, знижується артеріальний тиск, частішає пульс, підвищується температура тіла, наступає виражене зневоднення, у сечі визначається ацетон. Виникає небезпека для життя хворої. У цих випадках необхідно переривати вагітність.

Процес харчування при нестримному блюванні

Легкі форми не потребують госпіталізації і спеціального лікування. При токсикозі середньої тяжкості та особливо при нестримній блювоті госпіталізація обов’язкова. На ніч призначають снодійне. Вираженою протиблювотною властивістю володіє етаперазін (0,004-0,008 г 2-3 рази в день після їжі). Застосовують також спленін по 1 мл 1-2 рази на день в/м протягом 10 днів, кокарбоксилаз в/м по 50-100 мг 1-2 рази в день, комплекс вітамінів, новокаїн в/в щодня по 10 мл 0,5% розчину, діатермію сонячного сплетення, гіпноз.

Прийоми їжі повинні бути частими (через 2-3 год) і невеликими порціями. При неможливості утримувати їжу в шлунку вагітної слід призначити живильні клізми або парентеральне введення поживних сумішей. Необхідно щодня вводити великі кількості рідини (до 3 л/добу), глюкозу (30 – 40 мл 40% розчину в/в), інсулін (5 ОД на 100 мл глюкози).

Виснаженим хворим показані дробові переливання 80-100 мл резус-сумісної одногруппной крові. Якщо лікування неефективне і токсикоз прогресує (неприборкана блювота, стійкий субфебрилітет, виражена тахікардія, різке схуднення, протеїнурія, ацетонурія, жовтяниця), показано переривання вагітності.

Водянка вагітних характеризується набряками, негативним діурезом, швидким наростанням маси тіла вагітної (більш 300 г у тиждень). Патологічні елементи в сечі відсутні, АТ не підвищено. Перебіг короткочасний або тривалий. У деяких вагітних захворювання прогресує і переходить в нефропатію. Діагноз грунтується на виявленні в другій половині вагітності набряків, не пов’язаних з екстрагенітальними захворюваннями. Приховані набряки виявляються при систематичному зважуванню вагітної в жіночій консультації (1 раз на 2 тижні).

Лікування

Обмеження споживання рідини (до 700 – 800 мл/добу) і кухонної солі (до 3-5 г/добу). Їжа переважно молочно-рослинна з підвищеним вмістом вітамінів. Виражені набряки служать показанням до госпіталізації. Призначають постільний режим, обмеження споживання рідини й повареної солі, розвантажувальні дні раз на тиждень (1 кг яблук або 400 г сиру), вітаміни. Вводять в/в глюкозу по 20-40 мл 40% розчину, дають всередину гіпотіазид по 25 мг 1-2 рази на день разом з хлоридом калію по 1 г 3 рази в день протягом 3-4 днів.

Нефропатія часто розвивається на тлі водянки або попередніх екстрагенітальних захворювань (гіпертонічна хвороба, нефрит), такі форми токсикозу називають поєднаними. Характеризується тріадою симптомів: набряки, гіпертензія, протеїнурія. Часто бувають тільки два симптоми в будь-якому поєднанні, або один з них (моносимптомний токсикоз). Можлива поява загальномозкових симптомів. При тяжкому перебігу можливий перехід в прееклампсію і еклампсію. Нефропатія надає несприятливий вплив на плід (гіпотрофія, внутрішньоутробна загибель).

У стаціонарі

При лікуванні в стаціонарі призначаються:

  • безсольова дієта,
  • обмеження рідини,
  • розвантажувальні дні,
  • вітамінотерапія, препарати глюкози, в/м введення сульфату магнію по 20 мл 25% розчину 4-5 разів на день (не більше 25 г чистої речовини на добу),
  • киснева,
  • дибазол,
  • папаверін,
  • езерпин, діуретики,
  • рутин,
  • глюкоза по 50 мл 40% розчину в/в.

Вагітних з тяжкими формами нефропатії веде акушер разом з анестезіологом (інтенсивна терапія). У таких випадках призначають: дроперидол по 10-15 мг (4-5 мл 0,25% розчину) в/м або в/в (вводити повільно!), седуксен по 10 мг (2 мл 0,5% розчину) в/в. Ці препарати призначають з метою зниження збудливості центрів головного мозку та стабілізації АТ.

Для усунення судинного спазму в/в вводять: 10 мл 2,4% розчину еуфіліну, 1 мл 0,25% розчину рауседила, 4-5 мл 2% розчину но-шпа.

Дегідратацію проводять шляхом призначення манітолу (30-60 г 20% розчину в/в), лазикс (2-4 мл 1% розчину).

Для зняття інтоксикації призначають гемодез (200-400 мл) і глюкозоновокаїнову суміш (200 мл 20% розчину глюкози, 200 мл 0,5% розчину новокаїну, 15 ОД інсуліну) в/в.

Корекцію гіпопротеїнемії і гіповолемії здійснюють з допомогою введення альбуміну (100-200 мл) або сухої плазми (150 мл).

Для нормалізації мікроциркуляції застосовують реополіглюкін (400 мл в/в).

Всі перераховані лікувальні заходи проводять у відділенні реанімації або палаті інтенсивної терапії. Лікування продовжують 2-5 днів до стійкого зникнення загальномозкових симптомів, стабілізації артеріального тиску і відновлення нормального діурезу. Потім хворих переводять у палату патології вагітних. Для профілактики внутрішньоутробної гіпоксії плода призначають 20 мл 40% розчину глюкози в/в, інгаляцію кисню, кордіамін по 2 мл в/м, кокарбоксилазу по 50 мг в/м і 2 мл 1 % розчину сигетина в/м.

Прееклампсія і еклампсія

Прееклампсія характеризується появою на фоні попередньої нефропатії скарг на сильний головний біль, розлад зору, біль у подложечній області. Лікування аналогічно лікуванню важких форм нефропатії.

Еклампсія характеризується судомами з втратою свідомості. Найчастіше виникає на тлі важкої форми нефропатії або прееклампсії. Припадок судом розвивається в певній послідовності:

  • I етап – з’являються дрібні фібрилярні скорочення м’язів лиця, що переходять на верхні кінцівки;
  • II етап – тонічні судоми м’язів всієї скелетної мускулатури; хворий втрачає свідомість, дихання відсутнє, зіниці розширені, ціаноз шкіри і слизових оболонок;
  • III етап – клонічні судоми м’язів тулуба, потім верхніх і нижніх кінцівок; з’являється нерегулярне дихання, з рота виділяється піна;
  • IV етап – коматозний стан.

В даний час для еклампсії характерна невелика кількість нападів, що виникають на тлі відносно неважкої форми нефропатії або прееклампсії. Ускладнення еклампсії: падіння серцевої діяльності, крововилив у мозок, набряк легенів; внутрішньоутробна гіпоксія плода, внутрішньоутробна смерть плода.

Лікування засноване на принципах, розроблених В. В. Строгановим: створення лікувально-охоронного режиму; проведення заходів, спрямованих на нормалізацію найважливіших функцій організму; застосування медикаментозних засобів для усунення основних проявів еклампсії; швидке і дбайливе розродження. Лікування проводиться лікарем-акушером разом з анестезіологом у відділенні інтенсивної терапії або у спеціально обладнаній палаті.

Всі маніпуляції (акушерські дослідження, вимірювання артеріального тиску, ін’єкції, катетеризація та ін) виконують під наркозом. При виникненні нападу судом дають ефірно-кисневий наркоз або вдаються до нейролептанальгезії (дроперидол – 4 – 5 мл 0,25% розчину в/в, седуксен – 2 мл 0,5% розчину в/в).

Під час II і III етапів нападу наркоз тимчасово припиняють. Після припинення нападу для профілактики нового нападу судом знову дають короткочасний наркоз. Знімні зубні протези витягують, між щелепами вводять роторозширювач. Хворий дають кисень після кожного нападу. Проводять ту медикаментозну терапію, що і при важкій формі нефропатії. Еклампсія під час пологів вимагає прискореного розродження (раннє розкриття плодового міхура, накладання акушерських щипців).

Коли показано кесарів розтин

Кесарів розтин проводять за суворими показаннями:

  • безперервні напади еклампсії;
  • тривалий коматозний стан;
  • крововилив в очне дно, відшарування сітківки;
  • виражена олігурія або анурія;
  • набряк легенів;
  • передчасне відшарування нормально розташованої плаценти.

Профілактика пізніх токсикозів здійснюється в жіночих консультаціях (навчання гігієні вагітних, фі-зіопсихопрофилактична підготовка тощо). Велика роль належить ранньому виявленню токсикозу вагітних.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
РАННІЙ ТОКСИКОЗ ВАГІТНИХ