Сучасний ритм життя залишає мало часу на відпочинок. Однак подорожі, а відповідно і короткочасна зміна місця існування, традиційно вважається відмінним способом розвіятися, для деяких виявляється боргом і необхідністю. Так чи інакше, але без поїздок складно уявити життя людини в сучасному глобалізованому світі.
Наш організм підлаштовується під безліч обставин, адаптується до сучасних умов життя, але часто ми продовжуємо відчувати нездужання тільки через те, що переїхали з місця на місце. Це труднощі акліматизації і необхідно знати, як їх подолати.

Швидкий перехід:

Що таке акліматизація?

Акліматизація – сукупність процесів і функцій, яким піддається людський організм внаслідок зміни середовища проживання. Акліматизація за своєю суттю означає адаптацію організму до нових кліматичних або географічних умов, що змушує організм перебудовуватися.

Як відомо, організм внаслідок тривалого проживання в певному середовищі входить у якийсь резонанс з ним, пристосовується до оточуючих факторів. Варто лише опинитися в умовах, які відрізняються від тих в яких ви проживаєте, як розвивається якась перебудова. Рівновага з колишнім середовищем порушується, певна кількість часу витрачається на те, щоб здобути цю ж рівновагу вже з новими обставинами.

Акліматизація виявляється частим супутником поїздок – подорожей і переїздів. Різка зміна кліматичних і географічних умов або ж незначна різниця, але слабке здоров’я або надмірна чутливість до факторів навколишнього середовища, означає, що поїздка обіцяє не тільки приємні емоції і нові враження, а й суттєве нездужання.

Протягом перших декількох днів перебування в новому середовищі будь-яка (навіть відносно здорова людина, а тим більше з наявними хронічними захворюваннями) людина ризикує випробувати нездужання на тлі:

  • зміни часових поясів,
  • різниці у вологості повітря (наприклад, при подорожі в тропіки),
  • різниці в температурному режимі (будь то спека чи відчутний холод),
  • змін атмосферного тиску і вмісту кисню в повітрі (що характерно для гірських масивів).

Зміна кліматичного поясу з супутніми обставинами, які описанні вище неодмінно виявляється для організму стресовим фактором, подолання якого і відбувається шляхом акліматизації. Для одних вона проходить непомітно, а інші переживають гострі прояви. Тривалість акліматизації в середньому займає 3-4 дні, після стан нормалізується. Акліматизація для дітей (до настання 10-12 років) може становити 7-10 днів.

Розрізняють кілька поширених обставин зовнішнього середовища, звикання до яких високоймовірно обернеться нездужанням через акліматизацію – це акліматизація в жарких і холодних країнах, звикання до гірського і тропічного клімату.

Акліматизація на морі

Найпоширеніший різновид акліматизації – це акліматизація в жарких країнах. На південні узбережжя поспішають туристи з усіх куточків світу і чим більша різниця в кліматі між їх батьківщиною і місцем відпочинку, тим відчутніше стане адаптація до нового місця.

Найбільш схильними до акліматизації під час відпочинку на морі опиняються маленькі діти і літні люди. Перші уразливі перед зовнішніми умовами, які змінилися в силу незміцнілого імунітету і захисних властивостей організму, а другі – з причини наявності хронічних захворювань.

Жаркий клімат з незвички важко переноситься при наявності таких порушень:

  • розлади нервової системи;
  • захворювання серцево-судинної системи;
  • захворювання опорно-рухового апарату;
  • ендокринні захворювання.

Основною небезпекою для організму, яку тягне жаркий клімат, є порушення терморегуляції. Для того щоб підтримувати температуру тіла на необхідному рівні, організм виробляє піт, випаровування якого регулює температуру. Тому в жарких і сухих країнах акліматизація відбувається легше, потовиділення підлаштовується під допустимий ритм. Коли ж до високого температурного режиму додається висока вологість, потовиділення відбувається в ускладненому режимі, на тлі чого і може розвиватися загальне нездужання. В жарких країнах з високою вологістю повітря простіше заробити перегрівання і тепловий удар, чому сприяє почастішання дихання і пульсу, зменшення кровопостачання внутрішніх органів, рясне потовиділення і постійна спрага в процесі акліматизації. Втрата мінеральних солей загрожує тепловими судомами. В жарких країнах з сухим повітрям небезпека акліматизації може критися в зайво сухому повітрі і пилу.

Окрему увагу варто приділити раціону харчування в південних і тропічних країнах. Необхідно відповідально підходити до формування свого раціону, а в аптечці мати препарати від отруєння і нормалізують травлення.

Акліматизація в горах

Прийнято вважати, що гірське повітря оздоровлює і додає сили. В гірські масиви різної локалізації направляються туристи з усіх куточків світу і незалежно від того, чи знаходяться гори в одному кліматичному поясі з вашим постійним місцем проживання чи ні, але клімат в них суттєво відрізняється від рівнинного.

Головним чинниками нездужання в процесі акліматизації до гірського клімату вважаються:

  • низький атмосферний тиск,
  • недостатній вміст кисню в повітрі.

Типовим погіршенням самопочуття для мандрівника в гори стає кисневе нездужання з характерними симптомами – прискорене серцебиття, задишка, поява шуму у вухах і т.д. Крім того, при адаптації до висотних умов у людини посилюється вентиляція легенів, збільшується вміст гемоглобіну та еритроцитів у крові.
акліматизація
Підйом в гори – це різновид відпочинку чи захоплення, властиве людям з активною життєвою позицією. Примітно, що чим здоровіший спосіб життя веде людина, чим міцніша її імунна система і чим вона активніша у своєму проводженні часу, тим меншими виявляються прояви акліматизації. Тому вона й властива більше дітям і старим, захисні властивості їх організму не є на піку можливостей, а поїздки для них досить рідкісні. На тлі цього організм звикає до стабільності і складно перебудовується під новизну зовнішніх факторів, в тому числі кліматичних.

Акліматизація в холод

Акліматизацію в екстремально-холодному кліматі зазвичай змушені переносити особи, які перебувають тут за родом професійної діяльності. Популярність знаходить і відвідини таких регіонів з метою туризму. Пристосування організму до клімату з холодними температурами обумовлено деякою кількістю екстремальних обставин, що переважають тут. До таких відносять:

  • часту повторюваність негативних температур повітря – 45-65% днів у році;
  • часту повторюваність похмурих днів у році – до 40% в рік;
  • кардинально різниться розподіл сонячної радіації протягом року:
  • недостатня кількість, а часом і повна відсутність сонячної радіації в зимову пору року (регіони, де спостерігаються полярні ночі);
  • надмірна кількість сонячної радіації в літню пору року;
  • сильний вітер з частими поривами і хуртовинами, що обумовлює аномально високу іонізацію повітря;
  • часту повторюваність магнітних бур, полярних сяйв, високі значення космічної радіації

Такі екстремально-холодні умови характерні для Північного полюса, де теплий період займає від сили 1 місяць, або для узбережжя Арктики, де низькі температури спостерігаються по 9-10 місяців на рік. Повна ультрафіолетова ніч триває тут по 3-4 місяці. Достатні дози розсіяного ультрафіолетового опромінення досягаються і в короткі періоди весни-літа.

Робота та життя мешканців регіонів, наближених до полюсів (більш заселеними є регіони у Північного полюса, це міста Росії і Норвегії), не тільки підкоряється показниками температури, але і визначається довжиною сонячного дня. Тут спостерігаються полярні день і ніч, вплив яких на людський організм полягає у випромінюванні сонячної радіації.

Полярна ніч – це період у році, коли з причини нахилу осі обертання Землі Сонце не піднімається над горизонтом більше 24 годин. Полярна ніч зовсім не означає темряву добами, проте переважну частину доби займають сутінки.

Полярний день – це період у році, коли з причини нахилу площини екватора Землі Сонці не заходить за горизонт більше 24 годин. Під час полярного дня на протязі кожної доби Сонце описує коло вздовж лінії горизонту, не заходячи за нього.

Умови полярного дня і ночі не є байдужими для людей, створюючи відповідне подовження періоду денного гальмування або подовження фази нічного збудження. Відчутне зниження основного обміну спостерігається в полярний день, а його зростання – в ​​полярну ніч.

Не звиклий до полярного клімату організм стикається з низькими температурами, недоліком ультрафіолету, сильними магнітними бурями. На тлі цього розвивається “сонячне голодування”, безсоння, погіршення самопочуття.

Симптоми акліматизації

Існує ряд симптомів, що вказують на початок акліматизації. Часто вони можуть бути сплутані з банальним ГРВІ. Ще вони можуть бути доповнені симптоматикою хронічних захворювань, властивих конкретній людині. Найчастіше акліматизація до незвичних умов представлена ​​підвищенням температури тіла, запамороченням і мігренню, нудотою і загальною слабкістю.

Акліматизація на морі в жарких країнах повідомляє про себе:

  • загальною слабкістю,
  • порушеннями сну,
  • постійною жагою,
  • почастішанням дихання і пульсу,
  • ознаками теплового удару – нудотою та запамороченням, непритомністю,
  • розладами нервової та серцево-судинної систем,
  • загостренням хронічних захворювань, частіше гіпертонії, ревматизму і т.д.

Акліматизація до гірського клімату може проявитися:

  • кисневим нездужанням
  • прискореним серцебиттям,
  • задишкою,
  • шум і хлопки (закладання) у вухах,
  • постійними головними болями і запамороченням,
  • нудотою,
  • загальною слабкістю організму
  • загостренням хронічних захворювань серця, оскільки ймовірно почастішання серцебиття і зміни концентрації гемоглобіну та еритроцитів у крові.

Акліматизація в умовах низьких температур і незвичного сонячного дня виявляється:

  • порушеннями сну, безсонням,
  • втратою апетиту,
  • швидкою стомлюваністю – адже збільшується розтрата енергії на зігриття організму,
  • сонливістю протягом дня.

Як подолати акліматизацію?

Секрет дбайливого ставлення до свого організму в умовах переїздів полягає в тому, що поїздка повинна плануватися з урахуванням часу на акліматизацію, а по можливості краще уникати істотних змін клімату. Наприклад, вкрай не розважливо їхати з міст з суворим кліматом в середземноморські країни на 5-7 днів. Мандрівник повинен враховувати, з якими зовнішніми факторами доведется зіткнутися його організму, і відводити на адаптацію мінімум 3-4 дні. В іншому випадку стресом стане необхідність перебудовуватися під новий клімат, а через кілька днів – повертатися до старого. До слова реакліматизация – процес повернення організму до звичного для нього режиму і місцем проживання – характерна для незагартованих мандрівників по їх поверненню додому. Супроводжується аналогічною симптоматикою, тобто загальною слабкістю, підвищенням температури тіла, запамороченнями і головним болем, нудотою.

Щоб знизити ризик акліматизації або забезпечити собі мінімальні її прояви, готуватися до подорожі рекомендують заздалегідь:

  • активізуйте фізичні навантаження – наприклад, виконуйте ранкову зарядку щодня;
  • збалансуйте свій раціон, виключіть навантаження на печінку у вигляді алкоголю;
  • зміцніть імунітет – тими ж фізичними навантаженнями, а ймовірно вітамінними, гомеопатичними або імуномодулюючими препаратами, про що порадьтеся з лікарем;
  • відвідайте терапевта – у нього ви можете довідатися не тільки про стан свого здоров’я і рекомендованих імуноукріпляючих препаратах, а й про противоалергенні препарати, прийом яких часто полегшує акліматизацію вже на новому місці;
  • нормалізуйте загальне самопочуття – не плануйте поїздку на стадії загострення хронічних захворювань, сформуйте відповідним чином аптечку, щоб бути готовим до швидкого реагування на нездужання.

Акліматизація в умовах високих температур може бути полегшена наступними заходами:

  • підтримання водно-сольового балансу передбачає активне питво з метою втамувати спрагу лише після прийому їжі, в решту часу ж рекомендується або полоскати рот, або змочувати горло невеликим ковтком води;
  • режим харчування – уникайте важкої їжі, а також гострого і надмірно жирного; краще прийоми їжі розподіляти на ранок і в післяобідній час, уникаючи спекотних денних годин;
  • віддавайте перевагу легкому одягу світлих тонів з натуральних тканин, при цьому він повинен прикривати максимум тіла, захищаючи тим самим шкіру від спекотних променів;
  • сформуйте аптечку, де крім усього іншого будуть протиопікові засоби (наприклад, пантенол) і жарознижуючі (наприклад, парацетомол) засоби, а також противірусні (наприклад, лавомакс або фервекс)

Акліматизація для мандрівника в горах пройде легше, якщо він подбає про наступні заходи:

  • підйом в гори здійснювати поступово – підніматися в висоту не більше 500 м / день, затримуватися на досягнутій висоті по кілька днів, наприклад, для прогулянок;
  • корективи в раціоні харчування – з метою полегшити травлення слід віддавати перевагу кисломолочним продуктам, нежирним продуктам і овочам / фруктам;
  • в разі відчутного погіршення самопочуття дотримуватися спокою і виключити подальший підйом, може поліпшити стан інгаляція карбогеном і киснем, зігрівання грілками;
  • в портативній аптечці повинні бути полівітаміни, ферменти, еубіотики і стимулюючі мозкову діяльність препарати.

Акліматизація в умовах низьких температур може бути подолана за допомогою простих правил:

  • харчуйтеся калорійно – денний раціон повинен містити на 15-20% більше калорій, ніж зазвичай, що дозволить організму виробляти більше енергії;
  • вживайте вітаміни, зокрема аскорбінову кислоту;
  • уникайте споживання алкоголю – його вплив на серцево-судинну систему, що функціонує в таких незвичних умовах, вкрай негативно;
  • сформуйте аптечку, де крім усього іншого будуть противірусні та імуноукріпляючі препарати.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ЯК ПРАВИЛЬНО ЗІБРАТИ АПТЕЧКУ В ДОРОГУ?

КРАЩІ ВИДИ ЛІТНЬОГО ВІДПОЧИНКУ