Кольоровий лишай є умовно заразним захворюванням. Ознаки зараження можуть проявлятися при ослабленому імунітеті або при хронічних захворюваннях.
Що це таке?
Кольоровий лишай – грибкове ураження шкіри, що характеризується появою різнокольорових плям в області тулуба, плечей, шиї та інших частинах тіла. Про те, що це грибкове ураження шкіри вперше стало відомо в другій половині 19 століття, коли доктор Робін, досліджуючи лусочки шкіри, виявив у них дріжджоподібні мікроорганізми. Пізніше цей вид грибка був названий Malasseziafurfur, на честь французького біолога, який детально описав клітини шкіри хворих різнобарвним лишаєм.
Причини і механізм розвитку захворювання
На сьогоднішній день відомо, що крім грибка Malasseziafurfur, причиною кольорового лишаю також може бути і гриб Ptirosporumorbiculare. Згадані мікроорганізми розташовуються в області фолікул волосяних цибулин і в роговому шарі епідермісу. Під мікроскопом видно, що грибки мають форму товстих вигнутих ниток, що розташовуються гронами.
Серед основних причин розвитку грибкової інфекції розрізняють такі:
- порушення фізіологічних процесів в роговому покриві;
- схильність людини до даного захворювання;
- підвищена пітливість, а також унікальний склад поту, що сприяє розмноженню грибка на шкірі;
- ендокринні захворювання, цукровий діабет, вегетоневроз;
- надмірне використання антибактеріальних засобів (антибактеріального мила, гелів для душу);
- при зниженні імунного захисту, інфекційних захворюваннях, зокрема при туберкульозі.
В основному, кольоровий лишай зустрічається серед осіб середнього віку. У дітей дане захворювання зустрічається вкрай рідко.
Чи можна заразитися кольоровим лишаєм?
Незважаючи на те, що кольоровий лишай розвивається при порушенні внутрішніх процесів в організмі, тим не менш, існує ймовірність його передачі іншій людині. На сьогоднішній день кольоровий лишай відноситься до умовно заразних захворюваннь. Однак навіть при зараженні симптоми захворювання виникають далеко не у кожного, тому його і вважають умовно заразним. Подальше прогресування захворювання можливо, якщо у людини ослаблений імунітет, або є хронічні захворювання. Кольоровим лишаєм заразитися можна при:
- особистих контактах;
- використанні предметів гігієни, яким користується заражена людина (рушники, мочалки, одяг);
- знаходженні в громадських роздягальня, примірочних кабінках.
Симптоми захворювання
Як і багато інших шкірних захворюваннь, кольоровий лишай легко діагностується. Для захворювання характерна поява плям жовтуватого, рожевого і коричнево-жовтого кольорів. Плями можуть збільшуватися в розмірах або зливатися, при цьому займаючи досить великі ділянки тіла.
Якщо на цьому етапі захворювання не лікувати, то з часом плями набувають темно-бурий або кавовий окрас.
Ділянки, заражені грибком, як правило, мають рівну поверхню, лущаться і не чешуться.
Плями при кольоровому лишаї можуть з’явитися на будь-якій ділянці тіла, але найчастіше уражаються груди, шия, живіт, плечі і бічні поверхні тулуба.
Діагностика
Для діагностики кольорового лишаю використовується проба Бальзера (йодна проба). Уражену шкіру змащують настоянкою йоду і відразу протирають спиртом. Роговий шар, заражений грибом, швидко вбирає йод, і плями стають більш інтенсивно забарвленими. Подібну процедуру також проводять за допомогою анілінових барвників.
При підозрі на кольоровий лишай також проводиться і мікроскопічна діагностика, при якій в шкірному шкребку виявляються грибки.
Лишай передається при безпосередньому контакті і спільному користуванні предметами гігієни (рушник, одяг і т.д.). Але навіть у цьому випадку захворюють не всі
Лікування
Стратегію лікування кольорового лишаю визначає лікар-дерматолог після ретельного обстеження пацієнта і встановлення точного діагнозу.
У літній час хворим кольоровим лишаєм рекомендується засмагати, так як прямі промені сонця згубні для грибка.
Медикаментозна терапія полягає у застосуванні зовнішніх протигрибкових засобів, наприклад на основі похідних імідазолу, а також спеціальних гігієнічних засобів.
При значному ураженні грибком доречно проведення і системної протигрибкової терапії, прийомом засобів всередину.