Трематодози печінки, опісторхоз і клонорхоз, загрожують людині розвитком серйозних захворювань.
Трематодозами називають глистяні інвазії тварин і людини, які викликані паразитичними черв’яками класу Trematoda.
Паразити здатні локалізуватися в печінці, кишечнику, шлунку, нирках, шкірі, крові, очах, в інших органах і тканинах. Трематодози печінки викликані представниками різних сімейств паразитів. Серед найбільш поширених трематодозов печінки – опісторхоз і клонорхоз.
Заразитися цими паразитарними хворобами можна при вживанні сирої або погано обробленої річкової риби або раків, які інвазовані трематодами сімейства Opisthorchiidae – Opisthorchis felineus, Opisthorchis viverrini і Clonorchis sinensis.
Вважається, що цими захворюваннями заражено близько 17 млн. чоловік. Найбільш всього опісторхоз поширений на території Росії, України, Казахстану, в Південно-Східній Азії. Збудник захворювання виявлений у кішок, собак, лисиць, інших тварин, а також у молюсків і риб сімейства коропових в багатьох країнах Європи. Клонорхоз широко поширений в Китаї, Японії, Кореї, в басейні Амура і Примор’я.
Трематози печінки, опісторхоз і клонорхоз, пов’язані з ураженням проток печінки, жовчного міхура та жовчних шляхів, проток підшлункової залози, 12-палої кишки, шлунка.
Симптоми трематодозів печінки
Симптоми і прояви обох гельмінтозів схожі. Захворювання може протікати в гострій і хронічній формах. Часто на ранній стадії симптоми зараження відсутні або відзначається еозинофілія (підвищення числа еозинофілів в крові).
Інкубаційний період складає, в середньому, 21 день. Зазвичай прояви гострої фази (лихоманка, висока температура тіла, почервоніння і першіння в горлі, нежить або закладеність носа, біль у правому підребер’ї) спостерігаються у людей, які приїхали в осередок поширення паразитів з незаражених районів. Рання стадія супроводжується токсико-алергічним синдромом різного ступеня прояву. До 2-3-го тижня захворювання число еозинофілів досягає максимального значення, іноді на тлі лейкоцитозу і помірного прискорення ШОЕ.
У людей, що проживають в регіонах поширення паразитів, опісторхоз і клонорхоз зазвичай мають первинно-хронічний перебіг.
Хронічна форма пов’язана з життєдіяльністю черв’яків в жовчних протоках печінки і підшлункової залози. Вона проявляється болями в епігастральній ділянці та правому підребер’ї, зниженням апетиту, нудотою, непереносимістю жирної їжі, порушенням травлення, стомлюваністю.
Ускладнення
Трематози печінки супроводжуються патологією всіх органів дуоденохолепанкреатичної зони (печінка з жовчними протоками і жовчним міхуром, 12-пала кишка, підшлункова залоза). Основний патологічний процес – хронічний проліферативний холангіт і каналікуліт підшлункової залози, який супроводжується фіброзом цих органів.
Іноді хвороба протікає важко і супроводжується обструкцією жовчних проток, жовтяницею, рецидивуючим холангітом, розвитком гострого панкреатиту і жовчного перитоніту, абсцесів печінки.
Крім того, опісторхоз і клонорхоз пов’язані з пухлинами гепатобіліарної системи (з холангіокарциномою).
Діагностика та лікування
Для діагностики змін органів дуоденохолепанкреатичної зони, що сталися на тлі трематодозів печінки, використовують клініко-інструментальні методи, призначені для обстеження пацієнтів з гастроентерологічними захворюваннями. Найбільш поширені серед них: рентгенологічні методи (холецистохолангіографія), УЗ-дослідження, комп’ютерна томографія.
При діагностиці також враховуються місце проживання (перебування) та харчовий раціон.
Лікування захворювань комплексне і спрямоване на усунення причин і нормалізацію функцій уражених органів. При тяжкому перебігу гострої стадії призначають десенсибілізуючу і дезінтоксикаційну терапію. При хронічній стадії лікування проводять за принципами лікування пацієнтів з гастроентерологічними захворюваннями і використовують жовчогінні засоби, ферментні препарати, засоби, які впливають на моторику і тонус ШКТ; дієту.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПАРАЗИТИ В ПЕЧІНЦІ: ОЗНАКИ І СИМПТОМИ
ЗБІЛЬШЕННЯ ПЕЧІНКИ: ПРИЧИНИ І ЛІКУВАННЯ
РОЗЛАДИ МОТОРИКИ ЖОВЧОВИВІДНИХ ШЛЯХІВ
