Лікування дерматоміозиту – складний і тривалий процес із застосуванням гормональної, антибактеріальної та фізіотерапії.
Що це таке?
Дерматоміозит – системне запальне захворювання сполучної тканини, при якому переважно уражається поперечнополосата, гладка мускулатура і шкіра. Найчастіше хвороба настає у віці 5 – 15 і 40-60 років. Переважно (у два рази частіше) дерматомиозитом страждають жінки.
Приблизно у третини хворих захворювання протікає без явних уражень шкірного покриву. У такому випадку мова йде про поліміозит.
Причини розвитку хвороби
Досі точних причин виникнення дерматоміозиту невідомо. Можливо, захворювання настає при вірусній інфекції, зокрема, зараження пикорнавірусом і еховірусом. Також нерідко дерматоміозит розвивається після перенесення стрептококової інфекції.
У деяких випадках дерматоміозит поєднується із злоякісними процесами, причина яких поки ще не встановлена. Багато вчених пов’язують захворювання з імунологічними порушеннями – часто аутоімунними реакціями.
Характер перебігу захворювання наводить на думку про алергічний компонент хвороби. Так, нерідко дерматоміозит переходить в склеродермію або червоний вовчак, що вказує на схильність до алергічних реакцій у хворого.
Так як досі причина розвитку дерматоміозиту і поліміозіта не встановлена, то захворювання входять до числа запальних ідіопатичних міопатій.
Ранні ознаки захворювання
Самим раннім ознакою розвитку дерматоміозиту є періодичні больові відчуття в м’язах і суглобах, а також наростаюча м’язова слабкість. Симптоми бувають настільки вираженими, що хворі не в змозі поворухнути кінцівками і головою. В інших випадках відзначається скутість при рухах і неможливість здійснювати елементарну фізичну роботу.
Ранній прояв дерматоміозиту найчастіше зачіпає ділянки шиї і плечового пояса. При пальпації уражених частин тіла відчувається сильний біль. Як правило, м’язи шиї і плечового пояса дуже тверді, бо за дерматомиозите відбувається ущільнення м’язів.
Серед інших ранніх ознак захворювання відзначають:
- порушення міміки внаслідок слабшання м’язів обличчя. Хворому важко жувати, розмовляти і сміятися;
- порушення мови та акту ковтання через пошкодження м’язів гортані;
- проблеми із зором (косоокість, двоїння, опущенні повіки), наступаючі через порушення іннервації очних м’язів;
- порушення роботи сфінктерів сечового міхура і прямої кишки.
Основні прояви дерматоміозиту
Гостра форма захворювання супроводжується у адинамічних хворих. У такому випадку відзначається різка втрата ваги з наростаючим виснаженням. Хронічна форма хвороби може довгий час протікати безсимптомно для хворого. У деяких випадках відзначається підвищення температури тіла до 37-38 градусів.
Частим симптомом при дерматоміозиті є набряклість обличчя і кінцівок. Враження шкіри супроводжується дифузним або плямистим висипом, який може мати синюшне або рожеве забарвлення. Часто висипання утворюються на обличчі, шиї, ліктях, колінах. У більш запущених стадіях хвороби спостерігається атрофія шкірних покривів з лущенням і посиленою пігментацією. Нерідко при дерматоміозиті збільшуються лімфатичні вузли.
Також захворювання часто супроводжується ураженням суглобів і патологічними змінами в кістках, внаслідок чого розвивається остеопороз.
Поразка м’язів, що відповідають за дихання, незабаром призводить до порушення функцій легенів.
Діагностика
При підозрі на дерматоміозит проводяться наступні діагностичні процедури:
- ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, серця і м’яких тканин;
- рентгенографія органів грудної клітки;
- ЕКГ;
- електроміографія;
- біопсія м’язової тканини і шкіри;
- лабораторні дослідження з визначення рівня сироваткових ферментів в крові, а також аналіз сечі на вміст у ній креатиніну.
Лікування
Як правило, при лікуванні дерматоміозиту застосовуються великі дози глюкокортикоїдних гормонів, які необхідно приймати протягом тривалого часу. За наявності злоякісної пухлини необхідно провести її видалення, після чого, як правило, настає стійке поліпшення стану хворого.
При різкій втраті ваги хворим призначають анаболічні гормони. У профілактичних цілях проводиться антибактеріальна терапія щоб уникнути розвитку інфекційних процесів.
У міру поліпшення стану, хворому призначається спеціальний курс фізіотерапевтичних процедур та лікувальної фізкультури.