До 6 мільйонів українців хворіють БАР різного ступеня тяжкості. На жаль, лише деякі отримують кваліфіковану допомогу.
Біполярний розлад характеризується різкою зміною настрою. Ще 5 хвилин тому чоловік перебував на вершині успіху і блаженства, а зараз він перебуває в глибокій депресії, з якої не може вийти без сторонньої допомоги. Потім депресія знову змінюється на ейфорію, і ці зміни відбуваються з різною швидкістю та з періодичністю залежно від стану кожного конкретного пацієнта і тяжкості розвитку БАР.
За даними психіатрів на сьогоднішній день в країнах центральної і східної Європи від одного до трьох відсотків дорослого населення страждають різними формами маніакально-депресивного психозу.
На жаль, до сьогоднішнього дня науковці не встановили точну причину виникнення БАР. Найпоширенішою серед психіатрів є теорія неконтрольованого гормонального фону мозкових клітин, який і викликає перепади в настрої. Найчастіше діагноз БАР ставлять у віці 15-30 років. Вчені не виключають спадкової схильності до цього захворювання, хоча й запевняють, що генетика не є єдиним фактором ризику.
Депресія небезпечніша за ейфорію?
Все залежить від ситуації. Дійсно, маніакально-депресивний психоз який залишився без лікування або недолікований характеризується глибокою депресією з усіма її жахливими симптомами: тривога, безсоння, байдужість до оточуючих, втрата інтересу до життя і навіть спроби суїциду. Але і стан ейфорії при БАР таїть у собі чимало небезпек.
Зазвичай людина в такому стані погано контролює себе в будь-якій області, якою в даний момент займається.
Екстремальне водіння, безрозсудний секс, неймовірні витрати в супермаркетах – все це симптоми саме ейфорійної фази БАР. Дуже часто все це супроводжується підвищеним вживанням алкоголю, енерджайзерів або наркотиків, і тоді наслідки можуть бути непередбачуваними як для самої людини, так і для його близьких.
Якщо у пацієнта БАР переважають депресивні або змішані фази психічного стану, то психіатри зазвичай говорять про наявність біполярного розладу II типу. Навпаки, БАР I типу характеризується переважанням ейфорійного стану. Так що якщо ви в колективі або на святі спостерігаєте хлопчика або дівчинку «запальничку» з дещо неадекватною поведінкою, то є шанси, що перед вами маніакально-депресивний психопат I типу.
На жаль, дуже часто (за деякими оцінками до 70% випадків) встановити тип БАР практично неможливо, так як ейфорія і депресія змінюють один одного з непередбачуваною періодичністю, а іноді і той, і інший стан присутній в людині практично одночасно. У цьому випадку психіатри говорять про розлад змішаного типу.
БАР – не вирок?
Найбільша проблема з діагностикою БАР на пост-радянському просторі – це побоювання постановки на облік в психоневрологічному диспансері, який тягне за собою істотні обмеження на професійну діяльність та службу в армії, неможливість отримати водійські права і проблеми з реєстрацією сімейних взаємин. Тому і в Росії, і в Україні психіатри дуже часто рекомендують при наявності підозр звертатися саме в приватну консультацію, а не в державний психоневрологічний диспансер.
Втім, і в західних країнах до 90% пацієнтів з БАР визнають, що діагноз поставив великий і жирний хрест на їх професійній кар’єрі і сімейному життю. Пов’язано це насамперед з тим, що близькі, друзі та колеги не вміють або не хочуть співіснувати поряд з маніакально-депресивними пацієнтами. І навряд чи можна когось дорікати за це, тим більше, що дуже часто БАР супроводжується схильністю до суїциду і різними видами патологічної залежності: азартні ігри, алкоголь, наркотики і так далі.
Без таблеток не вижити
За оцінками медиків, найкращі шанси на повне одужання або довгострокову ремісію захворювання мають ті пацієнти, які почали лікувати БАР на ранніх стадіях, а також поєднують медикаментозну терапію з психосоціальною реабілітацією. Рання діагностика захворювання – це серйозна проблема, і для її вирішення потрібна державна підтримка з питання постановки на облік у психоневрологічний диспансер. Якщо це питання не вирішити, то більшість пацієнтів з БАР так і залишаться без медичної допомоги, так як далеко не всі можуть собі дозволити приватного лікаря психіатра.
На жаль, в українській психіатрії усе ще радянські порядки. Якщо ви зверніться до психіатра в офіційному порядку і вам виставлять ось такий діагноз, то неодмінно візьмуть на диспансерний облік.
З медикаментів найчастіше пацієнтам з БАР виписують препарати, що сприяють стабілізуванню настрою і не допуска.ть нападів, як депресії, так і ейфорії. Якщо підібрати медикаменти все-таки не вдається, то в деяких випадках допомагає электрошоковая терапія. Не менш важливим інструментом лікування є психосоціальна підтримка пацієнта. Довгостроковий позитивний контакт з психотерапевтом, підтримка друзів і родичів, особиста установка на позитивний результат захворювання – в сукупності всі ці фактори можуть допомогти повністю вилікуватися від біполярного розладу.