ГоловнаХвороби і лікуванняІнфекційніНайнебезпечніші тропічні хвороби

Найнебезпечніші тропічні хвороби

З настанням літа жителів середньої смуги починає нестримно тягнути туди, де сонце, море і … неймовірна кількість інфекцій. Почитаєш, якими наслідками може обернутися поїздка до лазурного берега — і мимоволі здригнешся. Назви деяких хвороб нагадують англійські романи XIX століття: черевний тиф, малярія, жовта лихоманка… Невже ще можна десь підхопити такий пережиток минулого? Можна! А в доважок до «пережитку» ще чимало нового і цікавого.

Підчепити яку-небудь особливо гидку інфекцію двома основними способами:

  • Перший – через їжу чи воду гостинної країни. Ймовірність підхопити холеру невелика, зате шанс роздобути гостре кишкове (діарейне) захворювання – цілком значний. І буде вас чекати затяжний пронос і жменька антибіотиків.
  • Спосіб другий – вас покусали. Небезпеку представляють москіти і тварини – переносники інфекції. Інкубаційний період, виліковування хвороб та їх протікання бувають найрізноманітнішими, результат — аж до летального.

Перейматися необхідністю щеплення потрібно принаймні за 6 тижнів до від’їзду: деякі щеплення можна проводити разом, в окремих випадках потрібна початкова ін’єкція, за якою слідує ін’єкційний період.

Обов’язковою для в’їзду в багато курортні країни є лише вакцинація від жовтої лихоманки. Решта — виключно за бажанням. Багато країн рекомендують щеплювати строго певну вакцину. Тому повідомляйте спеціалістам в прищепних пунктах, в яку країну ви зібралися відбути. Вони знайомі з міжнародними вимогами і запропонують вам потрібну вакцину.

Геморагічна лихоманка

Геморагічні лихоманки

Під геморагічною лихоманкою розуміють групу гострих вірусних захворювань, які супроводжуються ураженням судин та розвитком тромбозів і геморагій. Як правило, геморагічні лихоманки поширені у певних зонах існування переносників захворювання.

Джерелом і резервуаром для вірусів, що призводить до геморагічним лихоманкам, є деякі тварини (зокрема, кажани, мавпи, гризуни та інші), а також людина. Переносником вірусів виступають комарі і кліщі.

Однією з найбільш поширених геморагічних лихоманок є жовта лихоманка. Її можна підхопити в країнах, які привабливі для туристів. Це Єгипет, Таїланд, Алжир, Мальдіви, Туніс, Індія, Малайзія, Індонезія та інші. Перед поїздкою в такі країни слід зробити щеплення. Жовта лихоманка вважається смертельним захворюванням, і смертність від неї становить 60%. Крім того, в деяких з цих країн можна заразитися лихоманкою Денге, лихоманкою долини Ріфт, лихоманкою Кіасанурського лісу, Крим-Конго, Омською лихоманкою і іншими.

Примітно, що деякі лихоманки передаються харчовим, контактно-побутовим, водним, парентеральним та іншими шляхами. Нерідко зараження відбувається при контакті з інфікованими тваринами або їх трупами, при контакті з фекаліями, слиною, сечею та іншими виділеннями інфікованих гризунів, а також при близькому контакті з хворими людьми або їх виділеннями.

Черевний тиф

Черевний тиф

Любителі Індії і деяких суміжних з Індією держав повинні перед поїздкою в ці країни робити щеплення від черевного тифу. Це серйозне інфекційне захворювання, при якому уражаються лімфатичні вузли кишечника. Хвороба супроводжується високою інтоксикацією, збільшенням печінки, селезінки, а також появою висипки у черевній області.

Збудником даного захворювання є Salmonella enterica, серовар typhi. Це грамнегативна паличка з джгутиками. Вона добре переносить низькі температури зовнішнього середовища, довго зберігається у водопровідній воді і колодязях, а також у молочних продуктах, м’ясному фарші і овочевих салатах. При кип’ятінні гинуть миттєво, при обробці дезінфікуючими засобами – через кілька хвилин, а також нестійкі до прямих сонячних променів.

Інкубаційний період триває 7-30 днів (в середньому 10-14 діб) і безпосередньо залежить від кількості та вірулентності мікробних тіл та стану макроорганізму. Початковий період триває від 4 до 7 днів і характеризується поступовим розвитком симптомів. Спочатку підвищується температура тіла, з’являється слабкість, підвищена стомлюваність, знижується апетит, погіршується сон. Наростає блідість шкіри (особливо обличчя), знижується артеріальний тиск, виникає брадикардія. Поступово збільшується печінка і селезінка.

Дифтерія

Дифтерія і правець

Від цих захворювань рекомендується робити щеплення перед поїздками в Єгипет, Таїланд, Туреччину, Туніс, Марокко, Індії, Сінгапур, Мальдіви, Індонезію та Алжир.

Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання, яке передається повітряно-крапельним способом і характеризується характерними запальними утвореннями в ротовій порожнині, гортані, трахеї і рідко – в інших органах. В залежності від локалізації процесу розрізняють дифтерію зіва, носа, гортані, очей та інших органів. Збудником дифтерії є дифтерійна паличка, яка стійка у зовнішньому середовищі. Інкубаційний період дифтерії становить від 2 до 10 днів.

Що стосується правця, то дане інфекційне захворювання переважно вражає нервову систему, що супроводжується тонічними і судорожними скороченнями поперечно-смугастих м’язів. Збудник – велика паличка, анаероб; утворює спори, продукує екзотоксин. Часто виявляється в грунті. Спори збудника проникають в організм людини при різних травмах, часто невеликих ушкодженнях шкіри, особливо нижніх кінцівок. В анаеробних умовах спори перетворюються у вегетативні форми, які починають розмножуватися і виділяти екзотоксин, який викликає ураження передніх рогів спинного мозку. Інкубаційний період – від 3 до 30 (частіше 7-14 днів. Примітно, що при короткому інкубаційному періоді захворювання протікає значно важче. Захворювання починається з неприємних відчуттів в ділянці рани (тягнучий біль, посмикування м’язів навколо неї). Найбільш характерний симптом – поява судом.

Малярія

Малярія

Малярія – небезпечна тим, що вакцини проти неї не існує. Від цього «подарунка з жарких країн» вам доведеться лікуватися до кінця життя. Щоб не заразитися малярією, англійські матроси пили хіну. Сьогодні існують більш просунуті профілактичні препарати, які рекомендується приймати перед в’їздом в Марокко, Індію та Індонезію. В Єгипті та Туреччині малярія становить загрозу лише з травня по жовтень. Жити з малярією важко, але можливо: хвороба дає про себе знати лише під час нападів (збільшується температура, з’являється озноб).

Найбільш небезпечними країнами, де можна заразитися малярією, є країни Африки. Щорічно фіксуються сотні тисяч смертей від малярії, і більше 90% всіх випадків припадають саме на Африку. Найчастіше від малярії гинуть діти.

Хороша новина в тому, що два роки тому була створена перша вакцина від малярії. Після клінічних досліджень планується її масове виробництво.

Частково у фінансуванні робіт по створенню революційної вакцини від малярії брали участь подружжя Гейтс. Вчені протягом останніх тридцяти років багато працювали, створюючи протималярійну вакцину, і з 1987 року дослідження очолював відомий британський вчений Джо Коен.

Застосування нової вакцини не може повністю гарантувати, що людина не захворіє малярією, але навіть частковий імунітет суттєво знизить кількість смертей і тяжкість перебігу страшного захворювання.

Забуті тропічні хвороби

Забуті тропічні хвороби

Існує й група так званих «забутих тропічних хвороб». Забутих – не тільки тому, що про них не говорять і не пишуть. Це визначення, дане ВООЗ, в англійській мові має дещо інші відтінки значення. Термін “neglected” буквально може переводитися на українську мову як “забутий”, “втрачений” (той, якому не приділили уваги), або “запущений” (той, якого довели до крайнього стану). В українській мові зазвичай використовується тільки перше значення, хоча всі три терміна в рівній мірі відносяться до цієї групи хвороб.

До забутих тропічних хвороб, згідно класифікації ВООЗ, належать:

  • лімфатичний філяриоз;
  • онхоцеркоз;
  • шистосомоз;
  • дракункульоз;
  • зоонозний гельмінтоз;
  • гельмінтози, що передаються через грунт;
  • лихоманка денге/геморагічна лихоманка денге;
  • сказ;
  • тропічна гранульома;
  • лейшманіоз;
  • африканський трипаносомоз людини;
  • хвороба Шагаса;
  • виразка Бурулі;
  • лепра (проказа);
  • хвороба ришти;
  • трахома.

Цей перелік варіюється в різних країнах, оскільки різні хвороби мають різні зони поширення. Деякі з них мають готові методики лікування і чудово піддаються груповому лікуванню (наприклад, онхоцеркоз, шистосомоз, тропічна гранульома), деякі вимагають спеціального лікування і уточнення існуючих методик ( лейшманіоз, виразка Бурулі ).