Більшості з нас в ті чи інші моменти життя доводилося переживати це почуття – коли здається, що виходу немає.
Дійсно, бувають у житті ситуації, вихід з яких знайти дуже складно. Тим більше такий вихід, щоб «вийшовши» з ситуації, можна було б з гордістю сказати самому собі: «Я переміг!» Тому якщо ви опинилися в ситуації безвиході, перше, що потрібно зробити – це запитати себе: «Все дійсно так вже безнадійно або ви себе дуже сильно «накрутили», а, може, і зовсім вам просто подобається постраждати, пожаліти себе коханого або навіть таким чином ви прагнете залучити до себе увагу? » Загалом, в алгоритмі дій, спрямованих на боротьбу з почуттям безвиході, перший крок, який потрібно зробити, це –
Крок перший. Аналіз проблеми.
Ви, звичайно, пам’ятаєте, що все відносно? Пам’ятаєте, фільм «Крихітка на мільйон»? Так от, ті проблеми, які були у героїні (вона стала калікою і повільно вмирала) порівнянні з вашими? Знайдіть інші приклади і поставте свої проблеми поруч. Вони дійсно так серйозні? Навіть Крихітка на мільйон знайшла свій вихід із ситуації, правда, сумний, але такий був вибір гордої людини в безнадійній ситуації.
Тобто, провівши такий аналіз, більшість з нас зрозуміє два моменти: 1) у переважній більшості випадків проблеми вирішувані; 2) в порівнянні з справжніми бідами, ваша ситуація не така вже й страшна.
Крок другий. Візьміть себе в руки і чесно запитайте: «Я правда хочу розібратися зі своєю проблемою?»
Справа в тому, що іноді ми, втомившись від нерозуміння, вимагаючи з боку інших людей уваги або з яких-небудь інших причин, самі «заганяємо» себе в кут безвиході, а потім сидимо там і гордо страждаємо. Ну, і, звичайно, чекаємо, коли всі звернуть увагу на наші страждання. І такий «страждалець» не поспішає позбуватися від своїх проблем, адже вони роблять його значимість в першу чергу у власних очах. Тому будьте чесні з собою, відповідаючи на сакраментальне запитання: «Чи хочу я розібратися зі своїм душевним станом і прийти в норму?»
Крок третій. Я можу впоратися сам або мені потрібна допомога?
І ось тут забудьте про гординю і звертайтеся до сторонньої допомоги, якщо відчуваєте, що вам вона дійсно потрібна. Тільки пам’ятайте про крок №2 і не робіть таку помилку: не йдіть по хибному шляху мусування проблеми і, як то кажуть, «переливання з пустого в порожнє» з тими людьми, які не здатні вам допомогти подолати данний душевний стан. Адже ви ж хочете розібратися зі своєю проблемою? Або ви мазохіст, якому приємні деструктивні розмови і додаткове «накручування»?
Крок четвертий. Конструктивна допомогу.
Вітаємо! Ви зробили півсправи: ви діагностували свою проблему і переконали себе вступити з нею в боротьбу. Значить, це вже не безвихідь, адже ви проробили якісь дії, спрямовані на поліпшення ситуації!
Тепер озирніться по сторонах (в фігуральному сенсі) і шукайте людину, а може, і групу людей, які могли б вам допомогти. Ким можуть бути ці люди залежить конкретно від вашої ситуації. Наприклад, який-небудь мудрий родич, духівник або гуру. Загалом, шукайте, того, з ким можна поговорити по справі конструктивно і не соромлячись викласти свої занепокоєння.
Крок п’ятий. Буду справлятися сам (сама)!
Так зроблять ті люди, які не готові говорити про свої проблеми і воліють самостійно їх вирішувати. Що ж тут є свої плюси і мінуси. Схоже, ви дуже сильна людина – раз бачите в собі потенціал боротися з цим важким почуттям без сторонньої допомоги. Це плюс – ви молодець! Серед ймовірних мінусів такого рішення: ви можете заплутатися ще більше, втративши час і ще більше погіршивши свій стан. Але тут вирішувати вам: робіть так, як вам підказує серце і розум.
Крок шостий. Самонастройка.
Для початку згадайте соломонову притчу про кільце з написом «І це теж пройде», тобто, постарайтеся заспокоїтися і поставитися до своїх бід з філософської точки зору – пройде час, і цей стан теж пройде, забудеться як важкий сон. Налаштуйте себе саме таким чином. Буде нерозумно, якщо ви спробуєте на тлі вашого поточного настрою веселитися і радіти – не варто. Просто заспокойтеся і «увімкніть філософа». Пам’ятайте про те, що все проходить і це теж пройде.
Крок сьомий. Що можна зробити?
Дійте! Навіть якщо дуже хочеться «залягти на дно як підводний човен» і розпинати себе сумними думками, забороніть собі таку тактику і дійте. Не лежіть, слухаючи траурну музику. Не дивіться новини і передачі про вбивства (пам’ятаєте, як казав професор Преображенський про радянські газети, які шкідливо читати?). А, головне, дійте. Причому, намагайтеся вибирати ті заняття, які поліпшать ваш настрій: займіться спортом (в процесі фізичних навантажень виділяються ендорфіни – гормони радості); підіть у відпустку і вирушайте в похід; змініть свою обстановку. Немає грошей? Придумайте собі нове захоплення, наприклад, займіться малюванням (є, до речі, така терапія), риболовлею (дуже умиротворяє).
Тобто, ваше завдання знайти те заняття, яке викличе у вас позитив і перебудує ваші думки в іншому напрямку. І пам’ятайте: ніхто цього не зробить за вас. Навіть якщо ви знайдете того, кому довірити і виговоритися, далі все одно потрібно буде діяти самостійно – так дійте вже! Допоможіть собі самі!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
СУЇЦИДАЛЬНІ ДУМКИ І ДЕПРЕСІЯ