Найчастіше плеврит розвивається на тлі інших захворювань, що вражають органи дихання. Чому так відбувається, і як лікувати хворобу, читайте в нашій статті.
По суті
Плеврит – це захворювання дихальної системи, при якому запалюються вісцеральний (легеневий) і парієтальний (пристінковий) листки плеври – сполучнотканинної оболонки, яка покриває легені і внутрішню поверхню грудної клітки. Також при плевриті між листками плеври (в плевральній порожнині) можуть відкладатися рідини, наприклад кров, гній, серозний або гнильний ексудат.
У нормі простір між вісцеральним і парієтальним листком заповнений серозною рідиною, яка продукується епітеліальними секреторними клітинами внутрішньої поверхні парієтального листка.
Плевральна порожнина, розташована між листками плеври, критично важлива для нормального акту дихання. Тут міститься близько 2 мл плевральної рідини, завдяки якій відбувається ковзання листків плеври відносно один одного при диханні.
Крім того, в плевральному просторі постійно підтримується негативний тиск, що сприяє вільному проходженню повітря до альвеол – пухирців, де відбувається активне збагачення крові киснем.
У цьому зв’язку запалення плеври зазвичай супроводжується станом гіпоксії – нестачею кисню в кровоносному руслі, і відповідно – у внутрішніх органах і тканинах.
Причини захворювання
Серед основних причин плевриту розрізняють:
- легеневі патології, наприклад, пневмонія, туберкульоз або інфаркт легені;
- інфекційний процес в плевральній порожнині;
- імунна реакція плеври в разі деяких системних захворювань;
- переломи ребер, при яких травмується плевра;
- онкологічні захворювання, при яких спостерігається обсіменіння плеври раковими клітинами.
Залежно від характеру ураження, розрізняють фіброзний (сухий) плеврит і ексудативний (випотний). При фіброзному плевриті на поверхні плеври відкладається високомолекулярний білок фібрин, а кількість ексудату при цьому невелика. У разі ексудативного плевриту між порожнинами плеври накопичується рідина, яка може здавлювати тканини легені.
Симптоматика
При сухому (фіброзному) плевриті основним симптомом захворювання є больові відчуття в боці, які посилюються при вдиху і кашлю. Як правило, біль зменшується, якщо прийняти положення лежачи на ураженому боці. У хворого відзначається прискорене дихання, а також може прослуховуватися тертя плеври.
Іноді при сухому плевриті біль може відчуватися і в животі, що може стати причиною помилкового діагнозу захворювання черевної порожнини, наприклад, апендицит або холецистит. Також сухий плеврит можуть супроводжувати хвороблива гикавка і хворобливі відчуття при ковтанні.
При випотному (ексудативному) плевриті хворі скаржаться на загальне нездужання, сухий кашель, а також відчуття тяжкості та переповнення в ураженій частині грудей. Якщо кількість ексудату значна, то виникає задишка і частішає пульс. При цьому лице стає синюшним, і набрякають шийні вени. В місці скупчення ексудату утворюються випинання в міжреберних ділянках.
Діагностика
Основний метод діагностики захворювання є рентгенологічне обстеження. Також при плевриті досліджується плевральна рідина, яка відбирається пункцією. Дослідження рідини дозволяє лікарю визначити причину захворювання і призначити відповідну схему лікування.
Лікування
У переважній більшості випадків плеврит виникає на фоні інших захворювань. У цьому зв’язку лікування плевриту має бути комплексним, і в першу чергу спрямованим на усунення основного захворювання (туберкульозу, пневмонії, онкологічного захворювання, серцевої недостатності, ревматизму, травми та інших уражень).
При плевриті необхідно провести евакуацію рідини, яка накопичилася в плевральній порожнині, щоб усунути механічний вплив на легені, через що виникають розлади дихання і кровообігу. Також проводиться симптоматична терапія:
- фізіотерапевтичні процедури;
- призначення знеболюючих, відхаркувальних і протикашльових препаратів;
- призначення глюкокортикоїдних гормонів та протизапальних засобів, а також імуностимуляторів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
СУХИЙ КАШЕЛЬ