СНІД – це синдром набутого імунодефіциту. Це небезпечне захворювання, від якого неможливо вилікуватися. Розповідаємо, як не стати жертвою хвороби.

А хіба від СНІДу померло багато людей?

Так, багато. Звичайно, всі згадують Фредді Мерк’юрі або Рудольфа Нурієва, але за даними на 2009 рік від СНІДу померло більше 35 мільйонів чоловік.

За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, лише в 2016 році більше мільйона чоловік померло від причин, пов’язаних з ВІЛ та СНІДом. І це в той час, коли вже винайшли якісну терапію, при застосуванні якої життя людини з ВІЛ майже нічого не загрожує.

За даними СНІД-центру, з 1987 по 2018 рік в Україні померли 46 024 ВІЛ-позитивних людей. Головна причина смерті — туберкульоз, який розвивається на тлі СНІДу.

Будь ласка, повільніше. То ВІЛ, то СНІД. А яка різниця?

ВІЛ — це вірус імунодефіциту людини. Він буває двох типів, але розходження між ними не такі вже й великі. Коли цей вірус проникає в організм, він починає виводити з ладу імунні клітини.

У 2017 році в Україні зафіксовано 17 064 нових діагнози «ВІЛ-інфекція».

Центр громадського здоров’я МОЗ України

СНІД — це синдром набутого імунодефіциту. Поки ВІЛ знищує імунні клітини, організм ще може чинити опір хворобам. СНІД — це стан, коли імунітет вже мертвий. Без термінової допомоги людина, хвора СНІДом, теж буде мертва: всілякі хвороби, які могли б атакувати організм, це зроблять. І одна рано чи пізно переможе.

Так кажуть, що вмирають не від СНІДу?

Вірно, але тут просто плутанина в документах. В графі «причина смерті» доктор повинен записати основну причину загибелі. Як правило, це гнійний менінгіт, пневмоцистна пневмонія, саркома Капоші, інші види раку та інші страшні хвороби, які не могли б з’явитися в організмі без СНІДу. Тобто винні все-таки СНІД і ВІЛ, через які вони виникли.

Чому імунітет не може себе захищати?

Справа в тому, що ВІЛ прикріплюється і розвивається в імунних T-клітинах, які називаються CD4. Зазвичай ці клітини як раз потрібні для того, щоб усунути інфекцію. Але коли вони захоплені ВІЛ, організм бачить нестачу потрібних клітин і починає активно виробляти. Природно, ВІЛ тут же отримує для себе нову порцію «харчування». Виходить замкнуте коло, в якому імунна система працює на знос і втрачає ефективність.

А при такій роботі імунітету з’являється ризик захворювань, які не снилися здоровому організму в страшних снах.

І що ж робити, щоб не заразитися?

ВІЛ передається через кров і деякі біологічні рідини (сперму, мастило). Ще мати може передати дитині ВІЛ при пологах (якщо не тримати їх під контролем) або через грудне молоко. Захворіти на ВІЛ може будь-яка людина, яка:

  • веде статеве життя;
  • ходить лікувати зуби і відвідує поліклініки;
  • робить татуювання і пірсинг;
  • вживає ін’єкційні наркотики.

В манікюрному салоні ви навряд чи підхопите ВІЛ, це не стійкий вірус. Швидше, там можна нарватися на гепатит, але і в ньому мало приємного.

Скільки років може прожити людина з ВІЛ?

Якщо вона приймає спеціальну антиретровірусну терапію (АРВТ або АРТ), то стільки ж, скільки й будь-яка інша — більше 70 років.

Раніше АРВТ дійсно була складною і важко переносилася пацієнтами, тому носії ВІЛ могли жити близько 10 років. Але тепер ситуація змінилася. Сучасні препарати допомагають знизити вірусне навантаження (кількість вірусу в крові) настільки, що його вплив на життя несуттєвий. Крім того, ці препарати нормально переносяться. Головне — дотримання лікування. Це означає, що препарати треба приймати регулярно.

Більше того, існують дискордантних пар. У них один партнер інфікований ВІЛ, а інший — ні. Якщо хворий вчасно приймає АРВТ, то другий партнер не захворює. Крім того, ВІЛ-негативні партнери можуть приймати доконтактну профілактику, яка знижує ризик зараження.

Загалом, АРВТ перетворює ВІЛ з гострої хвороби в хронічну, як, наприклад, діабет.

Тобто тепер можна особливо не оберігатися?

Не можна. Якими б не були крутими ліки від ВІЛ і лікарі, завдяки яким у ВІЛ-позитивних матерів народжуються здорові діти, поки вірус не можна вилікувати повністю. Ніхто не дасть гарантії, що саме у вашому організмі ВІЛ поведе себе правильно і не буде заважати, поки ви вживаєте таблетки. Тому охороняйтеся.

Крім того, є велика проблема: доступ до ліків. Не всі хворі забезпечені АРВТ-терапією в потрібному обсязі. Ми поки не виробляємо потрібні ліки. Хворі повністю залежать від держави і плану закупівель медикаментів. Зрозуміло, що покладатися на таке не варто. Середній вік смерті ВІЛ-позитивної людини в Україні — 38 років.

А антибіотики хіба не допоможуть вилікувати хвороби?

Ні. По-перше, не всі хвороби лікуються антибіотиками. Віруси та онкологічні захворювання, наприклад, не піддаються такому лікуванню. Крім того, немає такого сильного антибіотику, який міг би замінити собою імунітет.

Все лікування працює, тільки якщо пацієнт приймає антиретровірусну терапію.

І що мені робити з усією цією інформацією?

Піти і здати кров, щоб перевірити, чи немає у вас ВІЛ-інфекції. Це можна зробити анонімно в СНІД-центрах.

Я боюся здавати кров, у мене все добре, немає симптомів

А їх може і не бути, причому довго. ВІЛ — підступна хвороба, яка може не проявляти себе роками, повільно підточуючи імунітет і швидко перетворюючись на СНІД, коли система захисту організму перевантажена.

Краще вчасно дізнатися про хвороби і звернутися в СНІД-центр, щоб отримати ліки і всю інформацію про те, як жити з цим захворюванням вам і вашим близьким.

Додайте UkrHealth в обрані джерела Додати в обрані Google News