30 травня відзначається Всесвітній день боротьби з розсіяним склерозом. У зв’язку з цим експерти розповіли про міфи та факти, пов’язані з цим аутоімунним захворюванням.
Розсіяний склероз – це аутоімунне захворювання, яке викликається витонченням мієлінової оболонки нервів. Зазвичай хвороба починається у віці від 15 до 60 років, і жінки схильні до неї в два-три рази частіше за чоловіків. Симптоми розсіяного склерозу розрізняються, оскільки сама хвороба ділиться на 4 типи, в залежності від швидкості розвитку і кількості ремісій. В цілому, розсіяний склероз найчастіше приводить людину до інвалідного візка, оскільки без мієлінової оболонки мозок не може нормально передавати по нервам сигнали про управління кінцівками. На жаль, хвороба є невиліковною, але існують ліки, здатні дещо загальмувати її розвиток (в залежності від типу РС).
Розсіяний склероз – це одне з найпоширеніших нейродегенеративних захворювань, з яким пов’язано багато міфів. Приміром, стверджується, що жертви розсіяного склерозу швидко вмирають. Насправді, пацієнти з РС можуть розраховувати на нормальну тривалість життя, хоча вона і не буде мати такої якості, як у людей, які не зіткнулися з цією хворобою. Не існує два однаково протікаючих випадки розсіяного склерозу. У когось спочатку німіють кінцівки, розвиваються тяжкі паралічі або втрачається зір, а у когось роками хвороба протікає без виражених тяжких симптомів, і лише років через 10-15 людина починає користуватися паличкою при ходьбі.
Не слід вважати, що розсіяний склероз-це хвороба літніх людей. Насправді, найчастіше вона починається у віці від 20 до 50 років, і їй бувають схильні навіть підлітки. Не існує підтверджень того, що захворюваність на розсіяний склероз у світі збільшується. Жінки з цією хворобою можуть зачати і народити дитину, а також годувати її грудьми. Хоча гени відіграють певну роль при розвитку розсіяного склерозу, ця хвороба не вважається суворо генетичною. Не варто думати, що жертвам розсіяного склерозу треба відмовлятися від фізичних навантажень. Дана недуга невиліковна, але є ймовірність досягти тривалої ремісії за допомогою нині існуючих ліків, або експериментального лікування начебто трансплантацій стовбурових клітин.
