Стеатогепатит

Запальні процеси в печінці можуть бути викликані, як алкогольною інтоксикацією, так і метаболічними порушеннями в організмі.

Що це таке?

стеатогепатитСтеатогепатит — жирове переродження печінки, яке протікає на тлі запального процесу. На сьогоднішній день виділяють три форми даного захворювання: хронічний алкогольний стеатогепатит, метаболічний і лікарський стеатогепатит. Нерідко трапляється поєднання всіх трьох типів стеатогепатиту у пацієнтів.

Хронічний алкогольний стеатогепатит

Хронічний алкогольний стеатогепатит розвивається на тлі хронічної алкогольної інтоксикації організму. За статистикою, дане захворювання зустрічається приблизно у 20-30% хворих на алкоголізм.

Майже весь алкоголь метаболізується в печінці, піддаючи там процесам окислення допомогою печінкових ферментів. При надмірному надходженні алкоголю в організм печінка погано справляється з навантаженнями, внаслідок чого і розвиваються запальні процеси, а потім і порушення ряду функцій печінки.

Хворі на хронічний алкогольний стеатогепатит скаржаться на біль у правому підребер’ї, жовтяницю і диспепсичні розлади. При захворюванні печінка збільшується в розмірах, а її тканини ущільнюються, що стає причиною хворобливості органу при пальпації. Крім того, на тлі захворювання збільшується просвіт портальної вени, що призводить до розвитку симптомів портальної гіпертензії.

Діагностика хронічного алкогольного стеатогепатиту полягає в зборі алкогольного анамнезу, а також дослідження пацієнта на предмет алкоголізму. Ультразвукове дослідження проводиться для оцінки зовнішніх параметрів печінки. Обов’язково проведення лабораторних досліджень, в ході яких виявляється підвищена активність трансаміназ, що вказують на запальний процес у печінці. Також в ході лабораторного дослідження відзначається підвищений рівень сироваткових тригліцеридів, холестерину, білірубіну, лужної фосфатази і деяких імунних комплексів, зокрема, імуноглобуліну А. Характерним лабораторним показником є ​​зниження рівня сироваткових трансаміназ при відмові від вживання алкоголю.

Метаболічний стеатогепатит

Довгий час вважалося, що жирове переродження печінки (стеатоз) можливе лише при зловживанні алкоголем і наявності цукрового діабету. Однак у 1980 році була опублікована наукова робота, в якій дослідники описували гепатит на тлі жирової дистрофії, що нагадує алкогольну, проте у осіб, що не вживали алкоголь.

На сьогоднішній день відомо, що розвиток хронічного гепатиту може відбуватися не тільки при вірусній інфекції або надмірному вживанні алкоголю, але і при порушенні обмінних процесів, зокрема обміну вуглеводів. Як і у випадку алкогольного ураження печінки, при порушенні метаболізму розвивається жирова дистрофія печінки та стеатогепатит.

Основними факторами розвитку метаболічного стеатогепатиту є наступні:

  • ожиріння;
  • голодування;
  • наявність цукрового діабету;
  • підвищений рівень ліпідів у крові (гіперліпідемія).

Надмірне накопичення жирових мас у печінці може спостерігатися і при прийомі деяких лікарських засобів, наприклад антибіотиків і цитостатичних препаратів.

Найчастіше метаболічний стеатогепатит протікає безсимптомно. Нерідко захворювання виявляється випадково при зверненні пацієнта з приводу інших проблем. Клінічними ознаками захворювання вважаються больові відчуття в правому підребер’ї, важкість у животі, інсулінонезалежний цукровий діабет і надлишкова маса тіла.

Діагностика неалкогольного стеатогепатиту в першу чергу полягає у виключенні алкоголізму у пацієнта. Для оцінки морфологічних змін тканин печінки проводиться біопсія. У разі, коли біопсія неможлива, єдиним методом (хоч і неточним) розпізнавання жирової дистрофії печінки залишається ультразвукове дослідження, особливо якщо у пацієнта є деякі ознаки захворювання, наприклад, ожиріння, цукровий діабет або підвищений рівень ліпідів у крові.

Лікування стеатогепатиту

Для лікування стеатогепатиту застосовуються різні методи терапії. В основному лікування спрямоване на усунення або зменшення патогенних факторів, що ведуть до прогресування захворювання. Важливою складовою лікування стеатогепатиту є дієта з підвищеним вмістом білка. Крім того, хворому призначаються гепатопротектори — препарати, що захищають тканини печінки від ушкоджень. При жировій дистрофії доцільний прийом деяких вітамінів та інших біологічно-активних речовин. При наявності цукрового діабету та / або гіперліпідемії, призначається відповідне лікування для нормалізації рівня цукру і ліпідів у крові.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ХОЛЕСТАЗ

ГЕПАТИТ С

ПЕЧІНКОВА КОЛЬКА