Коли хворіє дитина, батьки практично в 100% випадків звертаються до лікарів за лікуванням.

Минає тиждень-два-місяць і хвороба повертається. Лікарі і батьки говорять про “часто хворіючих дітей”.

А що, якщо причина хвороби лежить не в слабкості імунітету?

Дитина хворіє не від слабкого імунітету!

Розглянемо хворобу на психологічному, а не фізичному рівні.

Хвороба у дитини (та й дорослого) – це спосіб отримати те, що без хвороби отримати ніяк не вдається.

Припустимо, у дитини є потреба в увазі з боку батьків, і ця потреба (ну прям дуже важлива і необхідна) у неї не задовольняється. Дитина спочатку пробує привернути увагу своєю поведінкою (в більшості випадків неправильною) і іноді цей спосіб допомагає. На час.

Але потім дитина захворює… і мама, кинувши всі свої справи, турботи, роботу, взявши лікарняний, щогодини дає йому з ложечки ліки, переживає за неї, ходить в магазин за найкращими фруктами і варить найкращий бульйон.

А потім сідає грати з нею, читає їй книжку, поки вона лежить у ліжку – така безпорадна і хвора.

Дитині подобається ця турбота, незважаючи на високу температуру, нежить або більш серйозні хвороби.

До речі, про більш серйозних. Чим у дитини сильніший недолік уваги, тим серйозніша і довше у неї хвороба. І, як наслідок, вона більше уваги отримує від значущих людей.

Читайте також:  Терапевтка назвала 7 видів відпочинку, які необхідні для міцного здоров'я

Друга причина, за якою хворіють діти – це жорстко вибудувана система установок і поглядів батьків.

Потрібно обов’язково ходити до школи, займатися спортом, ходити до двох репетиторів і відвідувати три гуртки, а ще допомагати мамі по дому і нести сумки з магазину (інакше ти “ледачий, невдячний, несамостійний, нездатний, неталановитий”).

Наприклад, батьки вважають, що може бути лише одна поважна причина не ходити в школу – це хвороба. Навіть нездужання не вважаються.

І тоді дитина захворює, щоб отримати заповітне право на відпочинок.

Хвороба позбавляє нас від почуття провини, так як в цьому випадку ми можемо отримати відпочинок “заслужено”. Абсурд, чи не правда?

До цієї ж причини відноситься і те, що дитина надто довго була сильною в якійсь ситуації, занадто довго трималася. Хвороба дає можливість відчути себе слабким, саме дитиною.

Третя причина, через яку хворіють діти – це неприйняття негативних емоцій дитини, та й взагалі будь-яких емоцій.

Коли в сім’ї будь-які прояви дитини заперечуються. Не можна злитися, сваритися, злитися, відчувати захват від радості, ображатися на батьків. Одним словом, “не можна проявляти себе, не можна бути”.

Читайте також:  Зв'язок довголіття і фізичної активності встановили лікарі

За кожним проявом дитини якихось емоцій приходить почуття провини, а так як це руйнівне почуття і воно теж не виражається, воно спрямовується на себе.

Іншими словами, дитина карає себе хворобою за своє право бути.

Або мама заперечує її почуття. Дитина каже, що їй погано, а мама каже: “Та чого тобі погано, не вигадуй”.

Четверта причина – відмова від виконання якогось батьківського прохання, яке ТРЕБА виконати, але в силу віку, невміння дитина цього зробити не може.

До прохання чи вимоги, так сказати, ще потрібно дорости.

І швидко одужувати не завжди хочеться, так як цю вимогу все-таки доведеться виконати.

І тут включається опір… у вигляді хвороби.

П’ята причина – це урівноваження сімейної системи. Відомо, що діти є “стабілізаторами” сімейної системи, і якщо вона дає збій, весь вогонь вони беруть на себе.

Уявіть ситуацію, коли мама і тато хочуть розлучитися. Ніякі вмовляння дитини це зробити не допомагають. І тоді вона захворює. Серйозно, надовго і по-справжньому. І тоді ідею з розлученням доведеться відкласти. Хоча б на час.

Читайте також:  Надмірне вживання солодощів призводить до виникнення агресії і психічних розладів

Шоста причина – несвідомі установки батьків, які дитина несе в своє життя. Коли вона чує: “Ти у нас такий слабенький, нездоровенький, часто хворієш, що нам з тобою таким робити?”, за ним закріплюються ці слова, які міцно впроваджуються у свідомість і викликають кожен раз хвороба.

Сьома причина – внутріособистісний конфлікт у дитини, який пов’язаний з їх протилежними посланнями.

Тато каже: “Не відволікай мене, я зайнятий” і тут же дитина отримує послання від мами: “Підійди до тата і запитай у нього”.

Дитина не знає, що їй робити в такому випадку і кого слухати. В силу віку їй важко впоратися з цією ситуацією. І вона захворює.

І, нарешті, восьма причина – це реакція на якісь травмуючі події. Втрата близької людини, переїзд в інше місце, новий садок, нова школа можуть стати факторами, травмуючими дитину.

Дитина могла стати свідком якоїсь шокуючої, неприємної події.

Сюди ж відноситься сам травматичний досвід, отриманий дитиною в ранньому дитинстві або в більш пізньому дитячому віці (6-8 років), коли, наприклад, батьки били дитину, ображали її і т. п.

Додайте UkrHealth в обрані джерела Додати в обрані Google News