Коли хворіє дитина, батьки практично в 100% випадків звертаються до лікарів за лікуванням.
Минає тиждень-два-місяць і хвороба повертається. Лікарі і батьки говорять про “часто хворіючих дітей”.
А що, якщо причина хвороби лежить не в слабкості імунітету?
Дитина хворіє не від слабкого імунітету!
Розглянемо хворобу на психологічному, а не фізичному рівні.
Хвороба у дитини (та й дорослого) – це спосіб отримати те, що без хвороби отримати ніяк не вдається.
Припустимо, у дитини є потреба в увазі з боку батьків, і ця потреба (ну прям дуже важлива і необхідна) у неї не задовольняється. Дитина спочатку пробує привернути увагу своєю поведінкою (в більшості випадків неправильною) і іноді цей спосіб допомагає. На час.
Але потім дитина захворює… і мама, кинувши всі свої справи, турботи, роботу, взявши лікарняний, щогодини дає йому з ложечки ліки, переживає за неї, ходить в магазин за найкращими фруктами і варить найкращий бульйон.
А потім сідає грати з нею, читає їй книжку, поки вона лежить у ліжку – така безпорадна і хвора.
Дитині подобається ця турбота, незважаючи на високу температуру, нежить або більш серйозні хвороби.
До речі, про більш серйозних. Чим у дитини сильніший недолік уваги, тим серйозніша і довше у неї хвороба. І, як наслідок, вона більше уваги отримує від значущих людей.
Друга причина, за якою хворіють діти – це жорстко вибудувана система установок і поглядів батьків.
Потрібно обов’язково ходити до школи, займатися спортом, ходити до двох репетиторів і відвідувати три гуртки, а ще допомагати мамі по дому і нести сумки з магазину (інакше ти “ледачий, невдячний, несамостійний, нездатний, неталановитий”).
Наприклад, батьки вважають, що може бути лише одна поважна причина не ходити в школу – це хвороба. Навіть нездужання не вважаються.
І тоді дитина захворює, щоб отримати заповітне право на відпочинок.
Хвороба позбавляє нас від почуття провини, так як в цьому випадку ми можемо отримати відпочинок “заслужено”. Абсурд, чи не правда?
До цієї ж причини відноситься і те, що дитина надто довго була сильною в якійсь ситуації, занадто довго трималася. Хвороба дає можливість відчути себе слабким, саме дитиною.
Третя причина, через яку хворіють діти – це неприйняття негативних емоцій дитини, та й взагалі будь-яких емоцій.
Коли в сім’ї будь-які прояви дитини заперечуються. Не можна злитися, сваритися, злитися, відчувати захват від радості, ображатися на батьків. Одним словом, “не можна проявляти себе, не можна бути”.
За кожним проявом дитини якихось емоцій приходить почуття провини, а так як це руйнівне почуття і воно теж не виражається, воно спрямовується на себе.
Іншими словами, дитина карає себе хворобою за своє право бути.
Або мама заперечує її почуття. Дитина каже, що їй погано, а мама каже: “Та чого тобі погано, не вигадуй”.
Четверта причина – відмова від виконання якогось батьківського прохання, яке ТРЕБА виконати, але в силу віку, невміння дитина цього зробити не може.
До прохання чи вимоги, так сказати, ще потрібно дорости.
І швидко одужувати не завжди хочеться, так як цю вимогу все-таки доведеться виконати.
І тут включається опір… у вигляді хвороби.
П’ята причина – це урівноваження сімейної системи. Відомо, що діти є “стабілізаторами” сімейної системи, і якщо вона дає збій, весь вогонь вони беруть на себе.
Уявіть ситуацію, коли мама і тато хочуть розлучитися. Ніякі вмовляння дитини це зробити не допомагають. І тоді вона захворює. Серйозно, надовго і по-справжньому. І тоді ідею з розлученням доведеться відкласти. Хоча б на час.
Шоста причина – несвідомі установки батьків, які дитина несе в своє життя. Коли вона чує: “Ти у нас такий слабенький, нездоровенький, часто хворієш, що нам з тобою таким робити?”, за ним закріплюються ці слова, які міцно впроваджуються у свідомість і викликають кожен раз хвороба.
Сьома причина – внутріособистісний конфлікт у дитини, який пов’язаний з їх протилежними посланнями.
Тато каже: “Не відволікай мене, я зайнятий” і тут же дитина отримує послання від мами: “Підійди до тата і запитай у нього”.
Дитина не знає, що їй робити в такому випадку і кого слухати. В силу віку їй важко впоратися з цією ситуацією. І вона захворює.
І, нарешті, восьма причина – це реакція на якісь травмуючі події. Втрата близької людини, переїзд в інше місце, новий садок, нова школа можуть стати факторами, травмуючими дитину.
Дитина могла стати свідком якоїсь шокуючої, неприємної події.
Сюди ж відноситься сам травматичний досвід, отриманий дитиною в ранньому дитинстві або в більш пізньому дитячому віці (6-8 років), коли, наприклад, батьки били дитину, ображали її і т. п.
