Навіть дорослі люди не завжди можуть пережити військовий період, зберігши здорову психіку і душевне здоров’я. Тим паче небезпечний цей час для дітей, нервова система та світогляд яких лише формуються.
Про те, як зберегти життєстійкість наших дітей та допомогти їм адаптуватися до реалій війни, читайте у тематичній статті фахівців Американської психологічної асоціації (APA).
Діти гостріше за дорослих переживають небезпеку
Військові події невизначені для дітей. Вони не можуть зрозуміти, що відбувається. Родичі або друзі, а можливо, і батьки можуть бути призвані на військову службу. Тисячі дітей бачили жахи війни на власні очі. У результаті по допомогу вони звертаються до вчителів, а також батьків, щоб відчути себе в безпеці під час війни.
Бойові дії, навіть ті, про які діти чують лише по телевізору, лякають дітей більшою мірою, ніж дорослих. Дорослі більше захищені і незалежні у діях, діти ж цілком залежать від дій оточуючих.
Коли дітлахи отримуватимуть інформацію про мир за межами стін будинку, їм знадобиться допомога батьків та вчителів, щоб розібратися у всьому. Тим, хто в цей період знаходиться поряд з дітьми, необхідно знати,- як ви можете вплинути на дитину, щоб допомогти подолати страх, який приносить воєнний час.
Хороша новина – у тому, що так само, як ваша дитина вчиться читати та писати, вона може набути навичок стійкості – здатність добре адаптуватися перед негараздами, травмами, трагедіями.
Сьогодні ми наведемо поради американських фахівців, застосовуючи які, можна допомогти нашим дітям набути стійкості перед війною. Застосовуючи їх, пам’ятайте: кожна дитина – індивідуальна, і працюючи над її життєстійкістю, слід відштовхуватися від ваших власних знань про його темперамент, характер і звички.
Отже, 10 порад, які допоможуть батькам та вчителям пережити дитині тривоги війниПорада перша: з дитиною треба говорити
Бесіди з вашою дитиною, причому індивідуальні віч-на-віч (якщо у вас кілька дітей) – найпростіше і найдієвіше правило, яке дозволить заспокоїти дитину і дати їй зрозуміти, що вона захищена.
Якщо діти ставлять питання, відповідайте на них максимально прямо, просто та впевнено. Перед тим як відповісти, запитайте її саму – що вона думає з цього приводу? Так ви дасте зрозуміти, що вам важлива її думка, и краще розумітимете, які саме страхи її мучать.
Уважно вислухайте відповіді.
Не слід скидати з рахунків їхньої емоції. Вони неодмінно скажуть, що їм страшно. Що відповідати? Тільки правду. Скажіть, що і ви боїтеся. І солдати на передовій. А наші вороги бояться навіть більше, ніж ми. Тому що страх – це нормально у такій ситуації. Але треба й важливо жити далі, незважаючи на ці страхи. Це і є справжня сміливість.
Не ухиляйтеся від відповідей, залишаючи місце сумнівам. Використовуйте “чорно-білу мову”, кажучи прямо, наприклад: “Я завжди дбатиму про тебе”.
Друге: зробіть свій будинок емоційно безпечним місцем
Незалежно від того, чи знаходитесь ви вдома чи в евакуації – зробіть свій будинок по можливості емоційно безпечним місцем для вашої дитини. Проводьте якомога більше часу з сім’єю разом із дитиною (або дітьми). Це особливо важливо під час війни.
Намагайтеся відволікати дітей від новин чи подій війни, наприклад, граючи в ігри, читаючи чи просто обіймаючи його.
Під час навчання обирайте теми, які будуть відволікати та одночасно даватимуть перспективу на майбутнє – наприклад, читаючи або дивлячись відео про подорожі, вивчайте географію. При цьому ставте завдання, наприклад, прокласти маршрут з одного міста в інше, яким видом транспорту він хоче подорожувати, що буде при цьому їсти, де спати і т.ін. Таке планування зробить мрії про подорожі максимально реалістичним, що відверне від сьогодення і дозволить дитині думати: “майбутнє реальне і я будую його сам”.
Третє: регламентуйте кількість новин
Якщо є потреба інформувати дітей про поточні новини з фронту – чітко регламентуйте їх, обмеживши в межах 10-15 хвилин вранці. Бажано не дозволяти дивитися фото та відео з бойовими діями, обмежившись текстовими версіями ЗМІ.
По можливості про події війни краще не говорити вечорами. Це дозволить дитині спокійніше засинати, зосередившись на побутових подіях дня – спілкуванні з батьками, однолітками, навчанні.
Повністю замочувати те, що відбувається, не варто. Водночас постійне нагнітання страху нічим не допоможе ані вам, ані дитині, і може не тільки налякати його, але й негативно позначитися у майбутньому, збільшуючи небезпеку розвитку посттравматичного синдрому.
Контролюйте користування Інтернетом, щоб він не відвідував сайти з кривавими або панічними повідомленнями про війну.
Четверте: стреси війни можуть посилити повсякденні турботи
Слід пам’ятати, що стрес війни можуть посилити щоденні стреси. Якщо у звичайний час ваша дитина здатна впоратися зі складним завданням або дитячою образою, то зараз вона може відреагувати гнівом або грубістю на стресову ситуацію. Не треба його за це занадто сварити – це нормально.
Спокійно скажіть, що сподіваєтесь на покращення поведінки, оскільки тільки так мають вирішувати питання дорослі люди. Наголосіть на довірі до нього, завершивши розмову словами “я впевнена, ти постараєшся так більше не робити”.
П’яте: складіть регулярний розпорядок дня та дотримуйтесь його
Незважаючи на війну, потрібно скласти план на день і регулярно дотримуватися його. Дітей заспокоює регулярний графік. Це надає малечі почуття стабільності, нехай це навіть почасти ілюзія.
Слідкуйте за тим, щоб діти дотримувалися цього графіка. Якщо домашня робота виконується у певний час, переконайтеся, що вона виконується.
Шосте: дбайте про себе
Турбота про свої потреби також важлива. Якщо ви занадто довго жертвуватимете своїми потребами, включаючи потребу у творчості, догляді за собою, ви посилите і свій власний стрес, що погано позначиться на членах вашої сім’ї та насамперед – на ваших дітях. Чим більше ви будете спокійні і задоволені, тим легше вам буде запевнити дитину в її власній безпеці.
Багатьом допомагає навернення до вищих сил, до Бога. Якщо ви вважаєте, що це заспокоїть дитину – не варто нехтувати подібними засобами для її душевної рівноваги. Адже фактично молитва – це різновид медитації, що благотворно впливає на стан нервової системи.
Сьоме: частіше кажіть, що дитина буде у безпеці і все закінчиться добре
Потрібно переконувати дітей у тому, що їх буде захищено. Складіть чіткий план дій на різні випадки розвитку подій. Поділіться з дітьми цими планами повністю або частково. Потрібно їх підготувати до того, що існує пений порядок на випадок надзвичайної ситуації у школах, і якщо так станеться, що в школі буде евакуація або інші дії на випадок НС – це нормально.
Дитина повинна знати, що в школі вона буде під захистом, навіть якщо вона не зі своїми батьками. Якщо у ваших дітей хтось із близьких служить в армії, допоможіть їм зрозуміти, що це робота члена їхньої родини, так само, як їхня робота — ходити до школи.
Восьме: стежте за проявами страху та тривоги у дитини
Спостерігайте за своєю дитиною щодо ознак страху та занепокоєння, які він або вона не може висловити словами.
Ваша дитина стала незвичайно прилипливою, вона просить більше ласки та обіймів, ніж зазвичай? У вашої дитини різко впали оцінки?
Дитина може відчувати вплив від того, що відбувається в навколишньому світі. Заохочуйте його викладати свої емоції та думки на папері – вести щоденник, писати розповіді чи малювати картинки, які показують, що він відчуває, якщо він не може висловити свої почуття словами.
Це допоможе йому зрозуміти та усвідомити, що саме він переживає. Розуміння ситуації допоможе впоратися із нею. Страх найчастіше викликає те, чого не знаєш, не усвідомлюєш, із чим незнайомий.
Дев’яте: попросіть допомоги у вашої дитини
Те, що ваша дитина ще маленька, не означає, що вона не може допомагати, виконуючи певні обов’язки. Залежно від віку малюк може накривати на стіл або протирати тарілки, допомагати з прибиранням у приміщенні. Потрібно, щоб дитина розуміла, що їй довіряють і на неї розраховують.
Якщо ваша дитина знатиме, що вона має обов’язки, що вона може допомогти близьким, це додасть їй впевненості.
Малюк знатиме, що він – важлива частина сім’ї і від нього в тому числі залежить їхня безпека та спокій.
Десяте: переконайте дитину у позитивному розвитку подій у майбутньому
Ніхто з нас раніше не переживав війни. Але ви повинні переконати дитину в тому, що всі війни рано чи пізно закінчуються. Наведіть йому приклади з його особистого життя, з історії сім’ї, як вдавалося подолати якусь неприємну подію, хворобу чи страхи.
Говорячи про те, що є поганого сьогодні, не забувайте для балансу говорити і про позитивні речі.
Всі перераховані психологами поради допоможуть дати вашим дітям надію на щасливе майбутнє, нададуть їй впевненості в собі та дозволять пережити сьогоднішні важкі часи, зберігши впевненість у собі та в завтрашньому дні.
