ГоловнаХвороби і лікуванняХвороби шлунка і травленняМісце жовчогінних препаратів в клінічній практиці

Місце жовчогінних препаратів в клінічній практиці

У цій статті ми вам розповімо, яке місце жовчогінних препаратів в клінічній практиці лікаря-гастроентеролога.

жовчогінні засобиЖовч — це секрет, який безперервно виробляється клітинами печінки (гепатоцитами). По позапечінкових протоках жовч збирається в загальний жовчний протік, з якого виводиться в дванадцятипалу кишку, де і включається в процеси травлення (травлення і всмоктування жирів). Надлишок жовчі акумулюється в жовчному міхурі, де в результаті всмоктування води слизовою оболонкою міхура жовч концентрується в 4-10 разів.

Жовчні кислоти є основним компонентів жовчі, концентрація яких може досягати 67%. Приблизно 50% з них відносяться до первинних жовчних кислот, а решта 50% — до вторинних і третинних. Жовчні кислоти є похідними холанової кислоти і являють собою продукти обміну холестерину.

В силу різних станів і патологічних процесів процес утворення і відтоку жовчі може порушуватися. Причиною тому можуть бути різні захворювання печінки, дискінезія жовчовивідних проток і інші хвороби. Одним з компонентів медикаментозної терапії таких захворювань є жовчогінні препарати, які широко застосовуються в клінічній практиці.

Механізм дії жовчогінних препаратів

Залежно від основного механізму дії всі жовчогінні засоби прийнято ділити на дві великі групи: препарати, що підсилюють жовчноутворення (холеретики) і засоби, що сприяють виділенню жовчі з жовчного міхура (холекинетики і холеспазмолітики). Відзначимо, що даний розподіл певною мірою є умовним, оскільки більшість жовчогінних препаратів володіють всіма вищезгаданими властивостями.

Препарати, що стимулюють утворення жовчі

До засобів, що збільшує секрецію жовчі і утворення жовчних кислот, відносяться:

  • препарати на основі жовчних кислот і натрієвої солі дегідрохолевої кислоти;
  • синтетичні препарати на основі гідроксиметилнікотинаміду, осалміда, гімекромона, цікловалона та інших сполук;
  • рослинні препарати. До них відносяться трави з бори, виготовлені на основі квіток безсмертника піщаного, пижма звичайного, кукурудзяних рилець, плодів шипшини, бруньок берези, трави материнки, квіток волошки синьої, аїрного масла, листя скумпії, кореня куркуми, крушини, трави конвалії далекосхідної, терпентинового масла та інших.

Секрецію жовчі також здатні збільшувати препарати валеріани і різні мінеральні води.

Препарати, що стимулюють жовчовиділення

До даної групи препаратів відносяться холекинетики і холеспазмолітики. До холекінетиків відносяться засоби, що підвищують тонус і рухову активність жовчного міхура. Холекінетична дія головним чином ґрунтується на подразненні рецепторів слизової оболонки кишечнику, що рефлекторно призводить до збільшення ендогенного холецистокиніну, основна функція якого зводиться до стимулювання скорочення жовчного міхура. Холекінетичною дією володіє магнію сульфат, багатоатомні спирти (сорбіт, манітол та інші), а також лікарські рослини, що містять гіркоти (наприклад, полин, кульбаба, деревій).

Основний терапевтичний ефект від прийому холеспазмолітиків зводиться до ослаблення спастичних явищ в жовчовивідних протоках. До холеспазмолітиків відносяться препарати на основі атропіну, платифіліну, екстракту беладони, метоцінія йодиду, папаверину, мебеверина та інших.

Призначення жовчогінних засобів

При призначенні жовчогінних препаратів необхідно враховувати наступне:

  • очікуваний терапевтичний ефект від препарату;
  • показання та протипоказання;
  • механізм дії призначуваного засобу;
  • функціональні особливості гепатобіліарної системи конкретного хворого;
  • вплив додаткової кількості жовчі на функціональний стан органів травного тракту.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ЖОВЧНИЙ МІХУР І ЙОГО ПРОБЛЕМИ

РЕАКТИВНИЙ ГЕПАТИТ

ПЕЧІНКА І ЗАЙВА ВАГА